Послання до Галатів (UA FIL2004)
Книги > Біблія > Українські переклади > UA FIL2004
Глава 1
1 Павло апостол, обраний не людьми i не через людину, але Iсусом Христом i Богом Отцем, Який воскресив Його з мертвих,2 i вся братiя, яка зi мною, — Церквам Галатiйським:
3 благодать вам i мир вiд Бога Отця i Господа нашого Iсуса Христа,
4 Який вiддав Себе Самого за грiхи нашi, щоб визволити нас вiд сучасного лукавого вiку, з волi Бога i Отця нашого;
5 Йому i слава на вiки вiкiв. Амiнь.
6 Дивуюся, що вiд того, хто покликав вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до iншого благовiстування,
7 яке, зрештою, не iнше, а тiльки є люди, що бентежать вас i хочуть спотворити благовiстування Христове.
8 Та коли б навiть ми або ангел з неба став благовiстити вам не те, що ми вам благовiстили, нехай буде анафема.
9 Як ми ранiше казали, так i тепер ще говорю: хто благовiстить вам не те, що ви прийняли, нехай буде анафема.
10 Чи в людей я шукаю тепер благоволiння, чи у Бога? Чи людям я прагну догоджати? Якби я i тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим.
11 Сповiщаю ж вам, браття, що Євангелiє, яке я благовiстив, не є людське;
12 бо я прийняв його i навчився не вiд людини, а через одкровення Iсуса Христа.
13 Ви чули про мiй попереднiй спосiб життя в юдействi, що я жорстоко гнав Церкву Божу та руйнував її
14 i перевершував у юдействi багатьох ровесникiв моїх у роді моєму, будучи надмiрним ревнителем батькiвських моїх передань.
15 Коли ж Бог, Який обрав мене вiд утроби матерi моєї i покликав благодаттю Своєю, благоволив
16 вiдкрити в менi Сина Свого, щоб я благовiстив Його язичникам, — я не став тодi ж радитися з плоттю i кров’ю
17 i не пiшов у Єрусалим до тих, що стали апостолами ранiше за мене, а пiшов до Аравiї i знову повернувся в Дамаск.
18 Потiм‚ через три роки‚ пiшов я до Єрусалима побачити Петра i пробув у нього днiв п’ятнадцять.
19 Іншого з апостолiв не бачив нікого, тільки Якова, брата Господнього.
20 А те, що пишу вам, як перед Богом, не обманюю.
21 Потiм я пiшов до країн Сирiї та Киликiї.
22 Церквам Христовим в Юдеї я особисто не був вiдомий,
23 вони лише чули, що той, хто гнав їх колись, тепер благовiстить вiру, яку ранiш знищував, —
24 i славили Бога за мене.
Глава 2
1 Потiм, через чотирнадцять рокiв, я знову пiшов до Єрусалима з Варнавою, взявши з собою i Тита.2 Пiшов же за одкровенням i виклав їм, i особливо знатнiшим, благовiстування, яке я проповiдую язичникам, чи, бува, не даремно я труджуся або трудився.
3 Але вони й Тита, який був зi мною, хоч i еллiна, не примушували обрiзатися,
4 а перед лжебраттями, котрi потай прийшли пiдглядати нашу свободу, яку ми маємо в Христi Iсусi, щоб пiдкорити нас,
5 ми нi в чому не поступилися i не скорились, щоб iстина благовiстування зберiгалась у вас.
6 I у знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене немає нiчого особливого. Бог на особу не вважає. I мені знаменитi нiчого не додали.
7 Hавпаки, побачивши, що менi довiрено благовiстя серед необрiзаних, як Петровi серед обрiзаних
8 (бо Той, Хто сприяв Петровi в апостольствi у обрiзаних, сприяв i менi у язичників),
9 i довiдавшись про благодать, дану менi, Якiв, Кифа та Iоан, визнанi стовпи, подали менi руку єднання, щоб нам iти до язичникiв, а їм до обрiзаних,
10 тiльки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я i намагався виконувати ретельно.
11 Коли ж прийшов Петро до Антиохiї, то я особисто протистав йому, бо вiн заслуговував на нарiкання.
12 Бо до прибуття деяких вiд Якова вiн їв разом iз язичниками; а коли тi прийшли, вiн почав таїтися та вiдсторонятися, побоюючись обрiзаних.
13 Разом з ним лицемiрили й iншi юдеї, так що навiть Варнава пристав до лицемiрства їхнього.
14 А коли я побачив, що вони дiють неправдиво щодо iстини євангельської, я сказав Петровi перед усiма: якщо ти, будучи юдеєм, живеш по-язичеськи, а не по-юдейськи, то навiщо примушуєш язичникiв жити по-юдейськи?
15 Ми за природою юдеї, а не грiшники з язичникiв.
16 Однак, дiзнавшись, що людина виправдовується не дiлами закону, а тiльки вiрою в Iсуса Христа, i ми увiрували в Христа Iсуса, щоб виправдатися вiрою в Христа Iсуса, а не дiлами закону; бо дiлами закону не виправдається нiяка плоть.
17 Якщо ж ми, шукаючи виправдання у Христi, самi виявилися грiшниками, то невже Христос є служитель грiха? Аж нiяк!
18 Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем.
19 Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я спiврозп’явся Христовi,
20 i вже не я живу, а живе в менi Христос. А що нинi живу в плотi, то вiрою живу в Сина Божого, Який полюбив мене i вiддав Себе за мене.
21 Hе вiдкидаю благодатi Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер.
Глава 3
1 О нерозумнi галати! Хто звабив вас не пiдкорятися iстинi; вас, перед очима яких зображений був Христос, нiби у вас розп’ятий?2 Одне тiльки хочу знати вiд вас: чи дiлами закону ви прийняли Духа, чи через навчання у вiрi?
3 Hевже ви такi нерозумнi, що, почавши духом, закiнчуєте тепер плоттю?
4 Так багато перетерпiли ви i невже даремно? О, коли б тiльки даремно!
5 Той, Хто подає вам Духа i робить мiж вами чудеса, творить це дiлами закону чи через навчання у вiрi?
6 Так Авраам повiрив Боговi, i це поставилося йому в праведнiсть.
7 Отож знайте, що тi, хто вiрує, є сини Авраамовi.
8 I Писання, передбачаючи, що через вiру Бог виправдає язичникiв, передвiстило Авраамовi: «У тобi благословляться всi народи».
9 Отже, ті‚ що від віри‚ благословляться з вiрним Авраамом,
10 а всi тi, що утверджуються на дiлах закону, перебувають пiд прокляттям. Бо написано: «Проклятий усякий, хто не виконує постiйно всього, що написано в книзi закону».
11 А що законом нiхто не виправдається перед Богом, це зрозумiло, бо праведний вiрою живий буде.
12 Закон не вiд вiри; але хто виконує його, той живий буде ним.
13 Христос вiдкупив нас вiд прокляття закону, ставши за нас прокляттям (бо написано: «Проклятий усякий, хто висить на деревi»)‚
14 щоб благословення Авраамове через Христа Iсуса поширилося на язичникiв, щоб нам вiрою прийняти обiтницю Духа.
15 Браття! Кажу за розсудом людським: навiть затвердженого людиною заповiту нiхто не скасовує i не додає до нього нiчого.
16 Але Авраамовi було дано обiтницi i сімені його. Hе казано «i нащадкам», нiби про багатьох, а як про одного: i нащадковi твоєму, Який є Христос.
17 Я говорю про те, що заповiту про Христа, ранiш утвердженого Богом, закон, даний через чотириста тридцять рокiв, не скасовує так, щоб обiтниця втратила силу.
18 Бо якщо за законом спадщина, то вже не за обiтницею; але Авраамовi Бог дарував її за обiтницею.
19 Для чого ж тодi закон? Вiн був даний пiзнiше заради злочинiв, аж доки прийде нащадок, якому належить обiтниця; i вчинений він був через ангелiв, рукою посередника.
20 Але посередника при одному не буває, а Бог один.
21 Отже, хiба закон заперечує обiтницi Божi? Аж нiяк! Бо коли б даний закон мiг животворити, тодi воiстину праведнiсть була б вiд закону;
22 але Писання всiх замкнуло пiд грiхом, щоб обiтницю дано було вiруючим за їхньою вiрою в Iсуса Христа.
23 А до пришестя вiри ми були замкненi пiд охороною закону, до того часу, як належало вiдкритися вiрi.
24 Тому закон був вихователем, який вiв нас до Христа, щоб нам виправдатися вiрою;
25 коли ж прийшла вiра, ми вже не пiд вихователем.
26 Бо всi ви — сини Божi через вiру в Христа Iсуса;
27 усi ви, що в Христа хрестилися, у Христа одяглися.
28 Hема вже ні юдея, нi язичника; нема ні раба, нi вiльного; нема ні чоловiчої статi, нi жiночої; бо всi ви — одно в Христi Iсусi.
29 А коли ви Христовi, то ви нащадки Авраамовi i за обiтницею спадкоємцi.
Глава 4
1 Ще скажу: доки спадкоємець — дитина, вiн нiчим не вiдрiзняється вiд раба, хоч i є господарем усього‚2 а перебуває пiд опiкунами i домоправителями до визначеного батьком строку.
3 Так i ми, доки були дiтьми, поневоленi були стихiями свiту;
4 коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони, був під законом,
5 щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення.
6 А оскільки ви — сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця вашi, Який викликує: «Авва, Отче!»
7 Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то i спадкоємець Божий через Iсуса Христа.
8 Але тодi, не знавши Бога, ви служили богам, якi по сутi не є боги.
9 Тепер же, пiзнавши Бога, або, краще, одержавши пiзнання вiд Бога, навiщо повертаєтеся знову до немiчних та вбогих стихiй i хочете ще знову себе поневолити їм?
10 Ви спостерігаєте днi, мiсяцi, пори i роки.
11 Боюся за вас, чи не даремно я трудився у вас.
12 Прошу вас, браття, будьте, як я, бо i я, як ви. Ви нiчим не образили мене.
13 Знаєте, що хоч я i в немочi плотi благовiстив вам у перший раз,
14 але ви не зневажили і не вiдцуралися спокуси моєї в плотi моїй, а прийняли мене, як ангела Божого, як Христа Iсуса.
15 Яке ж було блаженство ваше! Свiдчу вам, якби це було можливо, ви вирвали б очi свої i віддали менi.
16 Hевже ж я став ворогом вашим, говорячи iстину?
17 Пильнують про вас нещиро, хочуть вiдлучити вас, щоб ви дбали про них.
18 Добре пильнувати в доброму завжди, а не лише в моїй присутностi у вас.
19 Дiти мої, для яких я знову в муках народження, доки не вiдобразиться у вас Христос!
20 Хотiв би тепер бути у вас i змiнити голос мiй, бо я не розумiю вас.
21 Скажiть же менi ви, якi бажаєте бути пiд законом: хiба ви не слухаєте закону?
22 Бо написано: «Авраам мав двох синiв: одного вiд рабинi, а другого вiд вiльної».
23 Але той, хто вiд рабинi, народився за плоттю, а той, хто вiд вiльної‚ — за обiтницею.
24 У цьому є iносказання. Це два завiти: один вiд гори Синайської, що народжує в рабство, це є Агар,
25 бо Агар означає гору Синай в Аравiї i вiдповiдає нинiшньому Єрусалиму, бо вiн зi своїми дiтьми перебуває в рабствi;
26 а вишнiй Єрусалим — вiльний: вiн мати всiм нам.
27 Бо написано: «Звеселися, неплiдна, яка не родила; вигукни i виголоси, яка не мучилася родами; бо в одинокої значно бiльше дiтей, нiж у тiєї, що має чоловiка».
28 Ми, браття, дiти обiтницi за Iсааком.
29 Але як тодi той, який народився за плоттю, переслiдував народженого за духом, так i нинi.
30 Що ж говорить Писання? «Вижени рабиню разом iз сином її, бо не може син рабинi бути спадкоємцем разом iз сином вiльної».
31 Отже, браття, ми дiти не рабинi, а вiльної.
Глава 5
1 Отже, стiйте у свободi, яку дарував нам Христос, i не пiдпадайте знову пiд ярмо рабства.2 Ось я, Павло, кажу вам: якщо ви обрiзуєтесь, не буде вам нiякої користi вiд Христа.
3 Знову я свiдчу кожному чоловiковi, який обрiзується, що вiн повинен виконувати весь закон.
4 Ви, що виправдовуєтеся законом, залишилися без Христа, вiдпали вiд благодатi,
5 а ми духом чекаємо i сподiваємося праведности через вiру.
6 Бо в Христi Iсусi не має сили нi обрiзання, нi необрiзання, а вiра, яка дiє любов’ю.
7 Ви йшли добре; хто зупинив вас, щоб ви не пiдкорялись iстинi?
8 Таке переконання не вiд Того, Хто покликав вас.
9 Мала закваска все тiсто заквашує.
10 Я певен за вас у Господi, що ви не будете мислити iнакше; а той, хто бентежить вас, хто б вiн не був, понесе на собi осудження.
11 Браття! За що ж переслiдують мене, якщо я i тепер проповiдую обрiзання? Тодi припинилася б спокуса хреста.
12 О, якби були видаленi тi, що пiдбурюють вас!
13 До свободи ви покликанi, браття, тiльки щоб свобода ваша не стала приводом для догоджання плотi, але любов’ю служiть один одному.
14 Бо весь закон в одному словi мiститься: «Люби ближнього твого, як самого себе».
15 Коли ж ви один одного гризете i з’їдаєте, стережiться, щоб не знищили ви один одного!
16 Я говорю: духом живiть, i ви не будете чинити похотi плотської,
17 бо плоть бажає противного духовi, а дух — противного плотi: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хотiли б.
18 Якщо ж дух вас провадить, то ви не пiд законом.
19 Дiла плотськi явні: це — перелюб, блуд, нечистота, безсоромність,
20 iдолослужiння, чародiйство, ворожнеча, чвари, заздрiсть, гнiв, розбрат, незгоди‚ (спокуси), єресi,
21 ненависть, убивство, пияцтво, безчинство i таке інше. Попереджаю вас, як i ранiше попереджав, що тi, хто так роблять, Царства Божого не успадкують.
22 Плiд же духа є: любов, радiсть, мир, довготерпiння, доброта, милосердя, вiра,
23 лагiднiсть, стриманiсть. Hа таких нема закону.
24 Але тi, що Христовi є‚ плоть свою розп’яли з пристрастями i похотями.
25 Якщо ми живемо духом, то за духом повиннi й дiяти.
26 Hе будьмо марнославнi, один одного дратувати, один одному заздрити.
Глава 6
1 Браття! Якщо i впаде людина в якийсь грiх, ви, духовнi, виправляйте такого в дусi лагiдности, пильнуючи кожний себе, щоб i ти не був спокушений.2 Hосiть тягарi один одного i так здiйсните закон Христа.
3 Бо хто вважає себе чимось, коли вiн є нiщо, той обманює себе.
4 Кожний нехай випробовує своє дiло i тодi матиме похвалу тiльки в собi, а не в iншому,
5 бо кожний свiй тягар понесе.
6 Той, хто навчається слова, нехай дiлиться з наставником усяким добром.
7 Hе обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посiє людина, те й пожне.
8 Хто сiє для плотi своєї, вiд плотi пожне тлiння, а хто сiє для духа, вiд духа пожне життя вiчне.
9 Роблячи добро, не будемо сумувати, бо у свiй час пожнемо, якщо не ослабнемо.
10 Отже, доки є час, будемо робити добро всiм, а найбiльше ж своїм за вiрою.
11 Бачите, як багато я написав вам власною рукою.
12 Тi, якi бажають хвалитися плоттю, примушують вас обрiзуватися тiльки для того, щоб їх не гнали за хрест Христів,
13 бо й самі тi, що обрiзуються, не дотримуються закону, але хочуть, щоб ви обрiзувалися, аби похвалитися вашою плоттю.
14 А я не бажаю хвалитися, хiба тiльки хрестом Господа нашого Iсуса Христа, Яким для мене свiт розп’ятий i я для свiту.
15 Бо у Христi Iсусi не має ваги нi обрiзання, нi необрiзання, а нове створiння.
16 Тим, якi живуть за цим правилом, мир їм i милiсть та Iзраїлевi Божому.
17 А втiм, нiхто не обтяжуй мене: бо я ношу рани Господа Iсуса на тiлi моїм.
18 Благодать Господа нашого Iсуса Христа з духом вашим, браття! Амiнь.
