Книга пророка Даниїла (UA FIL2004)
Книги > Біблія > Українські переклади > UA FIL2004
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14
Глава 1
1 У третій рік царювання Іоакима, царя Юдейського, прийшов Навуходоносор, цар Вавилонський, до Єрусалима й обложив його.2 І віддав Господь у руки його Іоакима, царя Юдейського, і частину сосудів дому Божого, і він відправив їх у землю Сеннаар, у дім бога свого, і вніс ці сосуди у скарбницю бога свого.
3 І сказав цар Асфеназу, начальникові євнухів своїх, щоб він із синів Ізраїлевих, з роду царського і князівського, привів
4 отроків, у яких немає ніякого тілесного недоліку, красивих на вигляд, і здібних для всякої науки, і таких, що розуміють науки, і здатних і гідних служити у чертогах царських, і щоб навчив їх книг і мови халдейської.
5 І призначив їм цар щоденну їжу з царського столу і вино, яке сам пив, і повелів виховувати їх три роки, після закінчення яких вони повинні були стати перед царем.
6 Між ними були із синів Іудиних Даниїл, Ананія, Мисаїл та Азарія.
7 І перейменував їх начальник євнухів — Даниїла Валтасаром, Ананію Седрахом, Мисаїла Мисахом і Азарію Авденаго.
8 Даниїл поклав у серці своєму не осквернятися стравами зі столу царського і вином, яке п’є цар, і тому просив начальника євнухів про те, щоб не осквернятися йому.
9 Бог дарував Даниїлові милість і прихильність начальника євнухів;
10 і начальник євнухів сказав Даниїлові: боюся я господаря мого, царя, який сам призначив вам їжу і питво; якщо він побачить обличчя ваші худішими, ніж у отроків, однолітків ваших, то ви зробите голову мою винною перед царем.
11 Тоді сказав Даниїл Амелсару, якого начальник євнухів приставив до Даниїла, Ананії, Мисаїла й Азарії:
12 зроби дослід над рабами твоїми протягом десяти днів; нехай дають нам у їжу овочі і воду для пиття;
13 і потім нехай з’являться перед тобою обличчя наші й обличчя тих отроків, які годуються царською їжею, і потім зроби з рабами твоїми, як побачиш.
14 Він послухався їх у цьому і випробовував їх десять днів.
15 Після закінчення ж десяти днів обличчя їх виявилися красивішими, і тілом вони були повніші за усіх тих отроків, які харчувалися царськими стравами.
16 Тоді Амелсар брав їхню страву і вино для пиття і давав їм овочі.
17 І дарував Бог чотирьом цим отрокам знання і розуміння всякої книги і мудрости, а Даниїлові ще дарував розуміти і всілякі видіння і сни.
18 Після закінчення тих днів, коли цар наказав представити їх, начальник євнухів представив їх Навуходоносору.
19 І цар говорив з ними, і з усіх отроків не знайшлося подібних до Даниїла, Ананії, Мисаїла й Азарії, і стали вони служити перед царем.
20 І в усякій справі мудрого розуміння, про що не запитував їх цар, він знаходив їх у десять разів вище за всіх тайновідців і волхвів, які були в усьому царстві його.
21 І був там Даниїл до першого року царя Кира.
Глава 2
1 У другий рік царювання Навуходоносора снилися Навуходоносору сни, і збурився дух його, і сон віддалився від нього.2 І звелів цар скликати тайновідців, і ворожбитів, і чаклунів, і халдеїв, щоб вони розповіли цареві сновидіння його. Вони прийшли, і стали перед царем.
3 І сказав їм цар: сон снився мені, і тривожиться дух мій; бажаю знати цей сон.
4 І сказали халдеї цареві по-арамейськи: царю! повіки живи! скажи сон рабам твоїм, і ми пояснимо значення його.
5 Відповів цар і сказав халдеям: слово відступило від мене; якщо ви не скажете мені сновидіння і значення його, то на шматки будете порубані, і доми ваші обернуться на руїни.
6 Якщо ж розповісте сон і значення його, то одержите від мене дари, нагороду і велику шану; отже, скажіть мені сон і значення його.
7 Вони вдруге відповіли і сказали: нехай скаже цар рабам своїм сновидіння, і ми пояснимо його значення.
8 Відповів цар і сказав: точно знаю, що ви хочете виграти час, тому що бачите, що слово відступило від мене.
9 Оскільки ви не оголошуєте мені сновидіння, то у вас один намір: ви збираєтеся сказати мені неправду й обман, поки мине час; отже, розкажіть мені сон, і тоді я дізнаюся, що ви можете пояснити мені і значення його.
10 Халдеї відповіли царю і сказали: немає на землі людини, яка могла б відкрити цю справу царя, і тому жоден цар, великий і могутній, не вимагав подібного ні від якого тайновідця, ворожбита і халдея.
11 Діло, якого цар вимагає, таке складне, що ніхто інший не може відкрити його цареві, крім богів, які не живуть з плоттю.
12 Розлютився цар і сильно розгнівався на це, і наказав знищити всіх мудреців вавилонських.
13 Коли вийшло це повеління, щоб убивати мудреців, шукали Даниїла і товаришів його, щоб умертвити їх.
14 Тоді Даниїл звернувся з порадою і мудрістю до Ариоха, начальника царських охоронців, який вийшов убивати мудреців вавилонських;
15 і запитав Ариоха, сильного при царі: «чому таке грізне повеління від царя?» Тоді Ариох розповів усю справу Даниїлові.
16 І Даниїл увійшов, і ублагав царя дати йому час, і він представить цареві тлумачення сну.
17 Даниїл прийшов у дім свій, і розповів справу Ананії, Мисаїлу й Азарії, товаришам своїм,
18 щоб вони просили милости у Бога небесного про цю таємницю, щоб Даниїл і товариші його не загинули з іншими мудрецями вавилонськими.
19 І тоді відкрита була таємниця Даниїлові у нічному видінні, і Даниїл благословив Бога небесного.
20 І сказав Даниїл: нехай буде благословенне ім’я Господа від віку і до віку! бо у Нього мудрість і сила;
21 він змінює часи і літа, скидає царів і поставляє царів; дає мудрість мудрим і розуміння розумним;
22 Він відкриває глибоке і таємне, знає, що у мороці, і світло живе з Ним.
23 Славлю і величаю Тебе, Боже батьків моїх, що Ти дарував мені мудрість і силу і відкрив мені те, про що ми благали Тебе; бо Ти відкрив нам справу царя.
24 Після цього Даниїл увійшов до Ариоха, якому цар повелів умертвити мудреців вавилонських, прийшов і сказав йому: не убивай мудреців вавилонських; введи мене до царя, і я відкрию значення сну.
25 Тоді Ариох негайно привів Даниїла до царя і сказав йому: я знайшов з полонених синів Юдеї людину, яка може відкрити цареві значення сну.
26 Цар сказав Даниїлові, який названий був Валтасаром: чи можеш ти сказати мені сон, який я бачив, і значення його?
27 Даниїл відповів цареві і сказав: таємниці, про яку цар запитує, не можуть відкрити цареві ні мудреці, ні чародії, ні тайновідці, ні ворожбити.
28 Але є на небесах Бог, Який відкриває таємниці; і Він відкрив цареві Навуходоносору, що буде в останні дні. Сон твій і видіння голови твоєї на ложі твоєму були такі:
29 ти, царю, на ложі твоєму думав про те, що буде після цього? і Той, Хто відкриває таємниці, показав тобі те, що буде.
30 А мені таємниця ця відкрита не тому, що я мудріший за всіх, хто живе, але для того, щоб відкрито було цареві розуміння і щоб ти узнав думки серця твого.
31 Тобі, царю, було таке видіння: ось, якийсь великий ідол; величезний був цей ідол, у надзвичайному блиску стояв він перед тобою, і страшний був вигляд його.
32 У цього ідола голова була з чистого золота, груди його і руки його — зі срібла, черево його і стегна його мідні,
33 гомілки його залізні, ноги його частково залізні, частково глиняні.
34 Ти бачив його, доки камінь не відірвався від гори без допомоги рук, ударив у ідола, у залізні і глиняні ноги його, і розбив їх.
35 Тоді все разом роздробилося: залізо, глина, мідь, срібло і золото зробилися як порох на літніх токах, і вітер розніс їх, і сліду не залишилося від них; а камінь, який розбив ідола, зробився великою горою і наповнив усю землю.
36 Ось сон! Скажемо перед царем і значення його.
37 Ти, царю, цар царів, якому Бог небесний дарував царство, владу, силу і славу,
38 і всіх синів людських, де б вони не жили, звірів земних і птахів небесних Він віддав до твоїх рук і поставив тебе владикою над усіма ними. Ти — це золота голова!
39 Після тебе постане інше царство, нижче за твоє, і ще третє царство, мідне, яке буде володарювати над всією землею.
40 А четверте царство буде міцне, як залізо; бо як залізо розбиває і роздроблює все, так і воно, подібно до нищівного заліза, буде роздроблювати і розтрощувати.
41 А що ти бачив ноги і пальці на ногах частково з глини гончарної, а частково із заліза, то буде царство розділене, і в ньому залишиться трохи міцности заліза, тому що ти бачив залізо, змішане з гончарною глиною.
42 І як пальці ніг були частково із заліза, а частково з глини, так і царство буде частково міцне, частково крихке.
43 А що ти бачив залізо, змішане з глиною гончарною, це означає, що вони змішаються через сíм’я людське, але не зіллються одне з одним, як залізо не змішується з глиною.
44 І в дні тих царств Бог небесний воздвигне царство, яке повіки не зруйнується, і царство це не буде передано іншому народові; воно скрушить і зруйнує всі царства, а саме буде стояти вічно,
45 оскільки ти бачив, що камінь відірваний був від гори не руками і роздробив залізо, мідь, глину, срібло і золото. Великий Бог дав знати царю, що буде після цього. І вірний цей сон, і точне тлумачення його!
46 Тоді цар Навуходоносор упав на лице своє і поклонився Даниїлові, і звелів принести йому дари і запашні куріння.
47 І сказав цар Даниїлові: істинно Бог ваш є Бог богів і Владика царів, Який відкриває таємниці, коли ти міг відкрити цю таємницю!
48 Тоді підніс цар Даниїла і дав йому багато великих дарунків, і поставив його над усією областю Вавилонською і головним начальником над усіма мудрецями вавилонськими.
49 Але Даниїл просив царя, і він поставив Седраха, Мисаха й Авденаго над ділами країни Вавилонської, а Даниїл залишився при дворі царя.
Глава 3
1 Цар Навуходоносор зробив золотого ідола, висотою в шістдесят ліктів, шириною у шість ліктів, поставив його на полі Деїрі, в області Вавилонській.2 І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, намісників, воєвод, верховних суддів, казнохранителів, законознавців, наглядачів суду і всіх обласних правителів, щоб вони прийшли на урочисте відкриття ідола, якого поставив цар Навуходоносор.
3 І зібралися сатрапи, намісники, воєначальники, верховні судді, казнохранителі, законознавці, наглядачі суду і всі обласні правителі на відкриття ідола, якого Навуходоносор цар поставив, і стали перед ідолом, якого спорудив Навуходоносор.
4 Тоді глашатай голосно викликнув: оголошується вам, народи, племена і мови:
5 у той час, як почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всяких музичних інструментів, упадіть і поклоніться золотому ідолу, якого поставив цар Навуходоносор.
6 А хто не впаде і не поклониться, негайно буде кинутий у піч, розжарену вогнем.
7 Тому, коли всі народи почули звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і всякого роду музичних інструментів, то упали всі народи, племена і мови, і поклонилися золотому ідолу, якого поставив Навуходоносор цар.
8 У цей самий час приступили деякі з халдеїв і донесли на юдеїв.
9 Вони сказали цареві Навуходоносору: царю, повіки живи!
10 Ти, царю, дав повеління, щоб кожна людина, яка почує звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел і симфонії і всякого роду музичних інструментів, упала і поклонилася золотому ідолу;
11 а хто не впаде і не поклониться, той повинен бути кинутий у піч, розжарену вогнем.
12 Є мужі юдейські, яких ти поставив над ділами країни Вавилонської: Седрах, Мисах і Авденаго; ці мужі не підкорюються повелінню твоєму, царю, богам твоїм не служать і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклоняються.
13 Тоді Навуходоносор у гніві й люті повелів привести Седраха, Мисаха й Авденаго; і приведені були ці мужі до царя.
14 Навуходоносор сказав їм: чи за умислом, ви, Седрах, Мисах і Авденаго, богам моїм не служите, і золотому ідолу, якого я поставив, не поклоняєтеся?
15 Віднині, якщо ви готові, як тільки почуєте звук труби, сопілки, цитри, цівниці, гусел, симфонії і всякого роду музичних інструментів, упадіть і поклоніться ідолу, якого я зробив; якщо ж не поклонитеся, то у ту ж годину будете кинуті у піч, розжарену вогнем, і тоді який Бог визволить вас від руки моєї?
16 І відповіли Седрах, Мисах і Авденаго, і сказали цареві Навуходоносору: немає потреби нам відповідати тобі на це.
17 Бог наш, Якому ми служимо, сильний спасти нас від печі, розжареної вогнем, і від руки твоєї, царю, визволити.
18 Якщо ж і не буде того, то нехай буде відомо тобі, царю, що ми богам твоїм служити не будемо і золотому ідолу, якого ти поставив, не поклонимося.
19 Тоді Навуходоносор сповнився люті, і вигляд лиця його змінився на Седраха, Мисаха й Авденаго, і він повелів розпалити піч у сім разів сильніше, ніж як звичайно розпалювали її,
20 і найсильнішим мужам з війська свого наказав зв’язати Седраха, Мисаха й Авденаго і кинути їх у піч, розжарену вогнем.
21 Тоді мужі ці зв’язані були у спідньому і верхньому вбранні своєму, з пов’язками на головах і в іншому одязі своєму, і кинуті у піч, розжарену вогнем.
22 І оскільки повеління царя було суворе, і піч розжарена була надзвичайно, то полум’я вогню убило тих людей, які кидали Седраха, Мисаха й Авденаго.
23 А ці три мужі, Седрах, Мисах і Авденаго, упали в розпечену вогнем піч зв’язані. [
24 *І ходили посеред полум’я, оспівуючи Бога і благословляючи Господа.
25 І, вставши, Азарія молився і, відкривши вуста свої посеред вогню, виголосив:
26 «Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, хвальне і прославлене ім’я Твоє повіки.
27 Бо праведний Ти в усьому, що вчинив з нами, і всі діла Твої істинні й путі Твої праві, і всі суди Твої істинні.
28 Ти звершив істинні суди в усьому, що навів на нас і на святе місто отців наших Єрусалим, тому що за істиною і за судом навів Ти все це на нас за гріхи наші.
29 Бо згрішили ми, і вчинили беззаконно, відступивши від Тебе, і в усьому згрішили.
30 Заповідей Твоїх не слухали і не дотримувалися їх, і не жили, як Ти повелів нам, щоб благо нам було.
31 І все, що Ти навів на нас, і все, що Ти вчинив з нами, вчинив за істинним судом.
32 І віддав нас до рук ворогів беззаконних, найненависніших відступників, і царю неправосудному і найлютішому на всій землі.
33 І нині ми не можемо відкрити вуст наших; ми стали соромом і ганьбою для рабів Твоїх і тих, що шанують Тебе.
34 Але не віддай нас назавжди заради імені Твого, і не зруйнуй завіту Твого.
35 Не відніми від нас милости Твоєї заради Авраама, улюбленого Твого, заради Ісаака, раба Твого, й Ізраїля, святого Твого,
36 яким Ти говорив, що примножиш сíм’я їх, як зірки небесні і як пісок на березі моря.
37 Ми принижені, Господи, більше за всі народи, і принижені нині на всій землі за гріхи наші,
38 і немає у нас у даний час ні князя, ні пророка, ні вождя, ні всепалення, ні жертви, ні приношення, ні фіміаму, ні місця, щоб нам принести жертву Тобі і знайти милість Твою.
39 Але зі скрушеним серцем і смиренним духом нехай будемо прийняті.
40 Як при всепаленні баранів і тельців і як при тисячах повнотілих агнців, так нехай буде жертва наша перед Тобою нині благоугодною Тобі; бо немає сорому тим, хто уповає на Тебе.
41 І нині ми йдемо за Тобою всім серцем і боїмося Тебе і шукаємо лиця Твого.
42 Не посором нас, але сотвори з нами за поблажливістю Твоєю і за безліччю милости Твоєї
43 і визволи нас силою чудес Твоїх, і дай славу імені Твоєму, Господи,
44 і нехай посоромляться всі, що роблять рабам Твоїм зло, і нехай посоромляться з усією могутністю, і сила їх нехай скрушиться,
45 і нехай пізнають, що Ти Господь Бог єдиний і славний по всій вселенній».
46 А тим часом слуги царя, які вкинули їх, не переставали розпалювати піч нафтою, смолою, паклею і хмизом,
47 і піднімалося полум’я над піччю на сорок дев’ять ліктів
48 і виривалося, і спалювало тих з халдеїв, яких досягало біля печі.
49 Але ангел Господній зійшов у піч разом з Азарією і тими, що були з ним,
50 і викинув полум’я вогню з печі, і зробив, що всередині печі був ніби шумливий вологий вітер, і вогонь ніскільки не доторкнувся до них, і не зашкодив їм, і не збентежив їх.
51 Тоді ці троє, ніби одними вустами, заспівали у печі, і благословили і прославили Бога:
52 «Благословенний Ти, Господи Боже отців наших, і хвальний і препрославлений повіки, і благословенне ім’я слави Твоєї, святе і прехвальне, що підноситься повіки.
53 Благословенний Ти у храмі святої слави Твоєї, і прехвальний і преславний повіки.
54 Благословенний Ти, що бачиш безодні, що сидиш на херувимах, і прехвальний і препрославлений повіки.
55 Благословенний Ти на престолі слави царства Твого, і прехвальний і препрославлений повіки.
56 Благословенний Ти на тверді небесній, і прехвальний і препрославлений повіки.
57 Благословіть, усі діла Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
58 Благословіть, ангели Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
59 Благословляйте, небеса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
60 Благословляйте Господа, усі води, які вище небес, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
61 Благословляйте, усі сили Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
62 Благословляйте, сонце і місяць, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
63 Благословляйте, зірки небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
64 Благословляйте, усякий дощ і роса, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
65 Благословляйте, усі вітри, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
66 Благословляйте, вогонь і жар, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
67 Благословляйте, холод і спека, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
68 Благословляйте, роси та іній, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
69 Благословляйте, ночі і дні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
70 Благословляйте, світло і пітьма, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
71 Благословляйте, лід і мороз, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
72 Благословляйте, іній і сніг, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
73 Благословляйте, блискавки і хмари, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
74 Нехай благословляє земля Господа, нехай оспівує і прославляє Його повіки.
75 Благословляйте, гори і пагорби, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
76 Благословляй Господа усе, що росте на землі, оспівуй і прославляй Його повіки.
77 Благословляйте, джерела, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
78 Благословляйте, моря і ріки, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
79 Благословляйте Господа, кити і все, що рухається у водах, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
80 Благословляйте, усі птахи небесні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
81 Благословляйте Господа, звірі і вся худоба, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
82 Благословляйте, сини людські, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
83 Благословляй, Ізраїлю, Господа, оспівуй і прославляй Його повіки.
84 Благословляйте, священики Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
85 Благословляйте, раби Господні, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
86 Благословляйте, ду́хи і душі праведних, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
87 Благословляйте, праведні і смиренні серцем, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки.
88 Благословляйте, Ананіє, Азаріє і Мисаїле, Господа, оспівуйте і прославляйте Його повіки; бо Він вивів нас з пекла і спас нас від руки смерти, і визволив нас із середовища печі палючого полум’я, й із середовища вогню визволив нас.
89 Славте Господа, бо Він благий, бо повік милість Його.
90 Благословляйте усі, хто шанує Господа, Бога богів, оспівуйте і славте, бо повіки милість Його».]
91 Навуходоносор цар, [почувши, що вони співають,] здивувався, і поспішно встав, і сказав вельможам своїм: чи не трьох мужів кинули ми у вогонь зв’язаними? Вони у відповідь сказали цареві: істинно так, царю!
92 На це він сказав: ось, я бачу чотирьох мужів незв’язаних, які ходять посеред вогню, і немає їм шкоди; і вигляд четвертого подібний до сина Божого.
93 Тоді підійшов Навуходоносор до челюстів печі, розжареної вогнем, і сказав: Седраху, Мисаху й Авденаго, раби Бога Всевишнього! вийдіть і підійдіть! Тоді Седрах, Мисах і Авденаго вийшли із середовища вогню.
94 І, зібравшись, сатрапи, намісники, воєначальники і радники царя побачили, що над тілами мужів цих вогонь не мав сили, і волосся на голові не обпалене, й одяг їхній не змінився, і навіть запаху вогню не було від них.
95 Тоді Навуходоносор сказав: благословенний Бог Седраха, Мисаха й Авденаго, Який послав ангела Свого і визволив рабів Своїх, які уповали на Нього і не послухалися царського повеління, і віддали тіла свої [вогню], щоб не служити і не поклонятися іншому богу, крім Бога свого!
96 І від мене дається повеління, щоб з усякого народу, племені і мови, хто вимовить хулу на Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, був порубаний на шматки, і дім його перетворений на руїни, бо немає іншого бога, який міг би так спасати.
97 Тоді цар підніс Седраха, Мисаха й Авденаго у країні Вавилонській [і звеличив їх і поставив їх начальниками над іншими юдеями в його царстві].
98 Навуходоносор цар усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: мир вам нехай примножиться!
99 Знамення і чудеса, які звершив наді мною Всевишній Бог, угодно мені звістити вам.
100 Які великі знамення Його і які могутні чудеса Його! Царство Його — царство вічне, і володіння Його — у роди і роди.
* Стихи з 24-го по 91-й перекладені з грецької, тому що в єврейському тексті їх немає.
Глава 4
1 Я, Навуходоносор, спокійний був у домі моєму і благоденствував у чертогах моїх.2 Але я бачив сон, який налякав мене, і міркування на ложі моєму і видіння голови моєї збентежили мене.
3 І дане було мною повеління привести до мене всіх мудреців вавилонських, щоб вони сказали мені значення сну.
4 Тоді прийшли тайновідці, чародії, халдеї і ворожбити; я розповів їм сон, але вони не могли мені пояснити значення його.
5 Нарешті ввійшов до мене Даниїл, якому ім’я було Валтасар, за ім’ям бога мого, і в якому дух святого Бога; йому розповів я сон.
6 Валтасар, глава мудреців! я знаю, що у тобі дух святого Бога, і ніяка таємниця не обтяжує тебе; поясни мені бачення сну мого, який я бачив, і значення його.
7 Видіння ж голови моєї на ложі моєму були такі: я бачив, ось, серед землі дерево дуже високе.
8 Велике було це дерево і міцне, і висота його сягала неба, і воно видиме було до країв усієї землі.
9 Листя його прекрасне, і плодів на ньому безліч, і їжа на ньому для всіх; під ним знаходили тінь польові звірі, і в гілках його гніздилися птахи небесні, і від нього годувалася усяка плоть.
10 І бачив я у видіннях голови моєї на ложі моєму, і ось, зійшов з небес, Той, Хто не спить і Святий.
11 Викликнувши голосно, Він сказав: «зрубайте це дерево, обрубайте гілки його, струсіть листя з нього і розкидайте плоди його; нехай відійдуть звірі з-під нього і птахи з гілок його;
12 але головний корінь його залиште у землі, і нехай він у путах залізних і мідних серед польової трави зрошується небесною росою, і з тваринами нехай буде частина його в траві земній.
13 Серце людське відбереться від нього і дасться йому серце звірине, і пройдуть над ним сім часів.
14 Повелінням Тих, Хто не спить, це визначено, і за вироком Святих призначено, щоб знали ті, що живуть, що Всевишній володарює над царством людським, і дає його, кому хоче, і поставляє над ним приниженого між людьми».
15 Такий сон бачив я, цар Навуходоносор; а ти, Валтасаре, скажи значення його, тому що ніхто з мудреців у моєму царстві не міг пояснити його значення, а ти можеш, бо дух святого Бога у тобі.
16 Тоді Даниїл, якому ім’я Валтасар, майже годину пробув у здивуванні, і думки його бентежили його. Цар почав говорити і сказав: Валтасаре! нехай не бентежить тебе цей сон і значення його. Валтасар відповів і сказав: господарю мій! твоїм би ненависникам цей сон, і ворогам твоїм значення його!
17 Дерево, яке ти бачив, яке було великим і міцним, висотою своєю сягало небес і видиме було по всій землі,
18 на якому листя було прекрасне і безліч плодів і пожива для усіх, під яким жили звірі польові й у гілках якого гніздилися птахи небесні,
19 це ти, царю, звеличений і зміцнілий, і велич твоя зросла і сягла небес, і влада твоя — до країв землі.
20 А що цар бачив Того, Хто не спить і Святого, Який сходить з небес, Який сказав: «зрубайте дерево і знищіть його, тільки головний корінь його залишіть у землі, і нехай він у путах залізних і мідних, серед польової трави, зрошується росою небесною, і з польовими звірами нехай буде частина його, доки не пройдуть над ним сім часів», —
21 то ось значення цього, царю, і ось визначення Всевишнього, яке осягне господаря мого, царя:
22 тебе відлучать від людей, і перебування твоє буде з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, росою небесною ти будеш зрошуватися, і сім часів пройдуть над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче.
23 А що повелено було залишити головний корінь дерева, це значить, що царство твоє залишиться при тобі, коли ти пізнаєш владу небесну.
24 Тому, царю, нехай буде благоугодною тобі порада моя: відкупи гріхи твої правдою і беззаконня твої милосердям до бідних; ось чим може продовжитися мир твій.
25 Усе це збулося над царем Навуходоносором.
26 Коли минуло дванадцять місяців, ходячи по царських палатах у Вавилоні,
27 цар сказав: чи не це величний Вавилон, який побудував я як дім царства силою моєї могутности й на славу моєї величі!
28 Ще слова ці були у вустах царя, як був з неба голос: «тобі говорять, царю Навуходоносоре: царство відійшло від тебе!
29 І відлучать тебе від людей, і буде перебування твоє з польовими звірами; травою будуть годувати тебе, як вола, і сім часів пройде над тобою, доки пізнаєш, що Всевишній володарює над царством людським і дає його, кому хоче!»
30 Негайно і сповнилося це слово над Навуходоносором, і відлучений він був від людей, їв траву, як віл, і зрошувалося тіло його росою небесною, так що волосся у нього виросло як у лева, і нігті у нього — як у птаха.
31 Після закінчення ж днів тих, я, Навуходоносор, звів очі мої до неба, і розум мій повернувся до мене; і благословив я Всевишнього, звеличив і прославив Вічного, Якого володарювання — володарювання вічне, і Якого царство — у роди і роди.
32 І всі, що живуть на землі, нічого не значать; з волі Своєї Він діє як у небесному воїнстві, так і у тих, хто живе на землі; і немає нікого, хто міг би протистояти руці Його і сказати Йому: «що Ти зробив?»
33 У той час повернувся до мене розум мій, і на славу царства мого повернулися до мене сановитість і колишній вигляд мій; тоді знайшли мене радники мої і вельможі мої, і я відновлений був на царство моє, і велич моя ще більше піднеслася.
34 Нині я, Навуходоносор, славлю, підношу і величаю Царя Небесного, Якого всі діла істинні й путі праведні, і Який у силі смирити тих, що ходять гордо.
Глава 5
1 Валтасар цар зробив великий бенкет для тисячі вельмож своїх і перед очима тисячі пив вино.2 Скуштувавши вина, Валтасар наказав принести золоті і срібні сосуди, які Навуходоносор, батько його, виніс із храму Єрусалимського, щоб пити з них царю, вельможам його, дружинам його і наложницям його.
3 Тоді принесли золоті сосуди, які взяті були зі святилища дому Божого в Єрусалимі; і пили з них цар і вельможі його, дружини його і наложниці його.
4 Пили вино, і славили богів золотих і срібних, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних.
5 У ту саму годину вийшли пальці руки людської і писали навпроти лампади на вапні стіни чертогу царського, і цар бачив кисть руки, яка писала.
6 Тоді цар змінився у лиці своєму; думки його збентежили його, зв’язки стегон його ослабли, і коліна його стали битися одне об одне.
7 Сильно закричав цар, щоб привели чаклунів, халдеїв і ворожбитів. Цар почав говорити, і сказав мудрецям вавилонським: хто прочитає це написане і пояснить мені значення його, той буде вбраний у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї у нього, і третім володарем буде у царстві.
8 І ввійшли всі мудреці царя, але не могли прочитати написаного і пояснити цареві значення його.
9 Цар Валтасар надзвичайно стривожився, і вигляд лиця його змінився на ньому, і вельможі його збентежилися.
10 Цариця ж, з приводу слів царя і вельмож його, ввійшла у палату бенкету; почала говорити цариця і сказала: царю, повіки живи! нехай не бентежать тебе думки твої, і нехай не змінюється вигляд лиця твого!
11 Є в царстві твоєму муж, в якому дух святого Бога; у дні батька твого виявлені були у ньому світло, розум і мудрість, подібна до мудрости богів, і цар Навуходоносор, батько твій, поставив його главою тайновідців, чаклунів, халдеїв і ворожбитів, — сам батько твій, цар,
12 тому що у ньому, у Даниїлі, якого цар перейменував Валтасаром, виявилися високий дух, відання і розум, здатний пояснювати сни, тлумачити загадкове і розв’язувати вузли. Отже, нехай прикличуть Даниїла, і він пояснить значення.
13 Тоді введений був Даниїл до царя, і цар почав розмову і сказав Даниїлові: чи ти Даниїл, один з полонених синів юдейських, яких батько мій, цар, привів з Юдеї?
14 Я чув про тебе, що дух Божий у тобі і світло, і розум, і висока мудрість знайдена у тобі.
15 Ось, приведені були до мене мудреці й чаклуни, щоб прочитати це написане і пояснити мені значення його; але вони не могли пояснити мені цього.
16 А про тебе я чув, що ти можеш пояснювати значення і розв’язувати вузли; отже, якщо можеш прочитати це написане і пояснити мені значення його, то вбраний будеш у багряницю, і золотий ланцюг буде на шиї твоїй, і третім володарем будеш у царстві.
17 Тоді відповів Даниїл, і сказав цареві: дари твої нехай залишаться у тебе, і почесті віддай іншому; а написане я прочитаю цареві і значення поясню йому.
18 Царю! Всевишній Бог дарував батькові твоєму Навуходоносору царство, велич, честь і славу.
19 Перед величчю, яку Він дав йому, всі народи, племена і мови тремтіли і страшилися його: кого хотів, він убивав, і кого хотів, залишав у живих; кого хотів, підносив, і кого хотів, принижував.
20 Але коли серце його загордилося і дух його озлобився до зухвалости, він був скинутий з царського престолу свого і позбавлений слави своєї,
21 і відлучений був від синів людських, і серце його уподібнилося до звіриного, і жив він з дикими ослами; годували його травою, як вола, і тіло його зрошувалося небесною росою, доки він пізнав, що над царством людським володарює Всевишній Бог і поставляє над ним, кого хоче.
22 І ти, син його Валтасар, не смирив серця твого, хоч знав усе це,
23 але піднісся проти Господа небес, і сосуди дому Його принесли до тебе, і ти і вельможі твої, дружини твої і наложниці твої пили з них вино, і ти славив богів срібних і золотих, мідних, залізних, дерев’яних і кам’яних, які не бачать, не чують, не розуміють; а Бога, у руці Якого дихання твоє і в Якого всі путі твої, ти не прославив.
24 За це і послана від Нього кисть руки, і накреслено це писання.
25 І ось що накреслено: мене, мене, текел, упарсин.
26 Ось і значення слів: мене — обчислив Бог царство твоє і поклав кінець йому;
27 текел — ти зважений на терезах і знайдений дуже легким;
28 перес — розділене царство твоє і дане мидянам і персам.
29 Тоді за повелінням Валтасара одягли Даниїла у багряницю і поклали золотий ланцюг на шию його, і проголосили його третім володарем у царстві.
30 У ту ж саму ніч Валтасар, цар Халдейський, був убитий,
31 і Дарій мидянин прийняв царство, будучи шістдесяти двох років.
Глава 6
1 Угодно було Дарієві поставити над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були по всьому царству,2 а над ними трьох князів, — з яких один був Даниїл, — щоб сатрапи давали їм звіт і щоб для царя не було ніякого обтяження.
3 Даниїл перевершував інших князів і сатрапів, тому що у ньому був високий дух, і цар подумував уже поставити його над усім царством.
4 Тоді князі і сатрапи почали шукати приводу до звинувачення Даниїла щодо управління царством; але ніякого приводу і провин не могли знайти, тому що він був вірний, і ніякого прогрішення або провини не виявлялося у ньому.
5 І ці люди сказали: не знайти нам приводу проти Даниїла, якщо ми не знайдемо його проти нього у законі Бога його.
6 Тоді ці князі і сатрапи приступили до царя і так сказали йому: царю Дарію! повіки живи!
7 Усі князі царства, намісники, сатрапи, радники і воєначальники погодилися між собою, щоб зроблена була царська постанова і видане повеління, щоб, хто протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, того кинути у лев’ячий рів.
8 Отже, затвердь, царю, цю постанову і підпиши указ, щоб він був незмінний, як закон мідійський і перський, і щоб він не був порушений.
9 Цар Дарій підписав указ і це повеління.
10 Даниїл же, дізнавшись, що підписано такий указ, пішов у дім свій; вікна ж у світлиці його були відчинені навпроти Єрусалима, і він тричі на день схиляв коліна, і молився своєму Богу, і славословив Його, як це робив він і раніше того.
11 Тоді ці люди підглянули і знайшли Даниїла, що він молиться і просить милости перед Богом своїм,
12 потім прийшли і сказали цареві про царське повеління: чи не ти підписав указ, щоб усяка людина, яка протягом тридцяти днів буде просити якого-небудь бога або людину, крім тебе, царю, кидати у лев’ячий рів? Цар відповів і сказав: це слово тверде, як закон мидян і персів, який не допускає зміни.
13 Тоді відповіли, вони і сказали цареві, що Даниїл, який з полонених синів Юдеї, не звертає уваги ні на тебе, царю, ні на указ, тобою підписаний, але тричі у день молиться своїми молитвами.
14 Цар, почувши це, сильно засмутився і поклав у серці своєму врятувати Даниїла, і навіть до заходу сонця посилено намагався визволити його.
15 Але ті люди приступили до царя і сказали йому: знай, царю, що за законом мидян і персів ніяке визначення або постанова, затверджені царем, не можуть бути змінені.
16 Тоді цар повелів, і привели Даниїла, і кинули у рів лев’ячий; при цьому цар сказав Даниїлові: Бог твій, Якому ти незмінно служиш, Він спасе тебе!
17 І принесений був камінь і покладений на отвір рову, і цар запечатав його перснем своїм, і перснями вельмож своїх, щоб ніщо не перемінилося у розпорядженні про Даниїла.
18 Потім цар пішов у свій палац, ліг спати без вечері, і навіть не велів вносити до нього їжі, і сон біг від нього.
19 Вранці ж цар устав на світанку і поспішно пішов до рову лев’ячого,
20 і, підійшовши до рову, жалібним голосом гукнув Даниїла, і сказав цар Даниїлові: Даниїле, рабе Бога живого! Бог твій, Якому ти незмінно служиш, чи міг спасти тебе від левів?
21 Тоді Даниїл сказав цареві: царю! повіки живи!
22 Бог мій послав ангела Свого і загородив пащі левів, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився перед Ним чистим, та й перед тобою, царю, я не зробив злочину.
23 Тоді цар надзвичайно зрадів за нього і повелів підняти Даниїла з рову; і піднятий був Даниїл з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого.
24 І наказав цар, і приведені були ті люди, які звинувачували Даниїла, і кинуті у лев’ячий рів, як вони самі, так і діти їхні і дружини їхні; і вони не досягли дна рову, як леви оволоділи ними і розтрощили всі кістки їхні.
25 Після того цар Дарій написав усім народам, племенам і мовам, які живуть по всій землі: «Мир вам нехай примножиться!
26 Мною дається повеління, щоб у всякій області царства мого трепетали і благоговіли перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог живий і присносущий, і царство Його незламне, і царювання Його нескінченне.
27 Він визволяє і спасає, і звершує чудеса і знамення на небі й на землі; Він визволив Даниїла від сили левів».
28 І Даниїл благоденствував і в царювання Дарія, і в царювання Кира перського.
Глава 7
1 У перший рік Валтасара, царя Вавилонського, Даниїл бачив сон і пророчі видіння голови своєї на ложі своєму. Тоді він записав цей сон, виклавши сутність справи.2 Почавши мову, Даниїл сказав: бачив я у нічному видінні моєму, і ось, чотири вітри небесних боролися на великому морі,
3 і чотири великих звіра вийшли з моря, не схожі один на одного.
4 Перший — як лев, але у нього крила орлині; я дивився, доки не вирвані були у нього крила, і він піднятий був від землі, і став на ноги, як людина, і серце людське дане йому.
5 І ось ще звір, другий, схожий на ведмедя, стояв з одного боку, і три ікла у роті у нього, між зубами його; йому сказано так: «встань, їж м’яса багато!»
6 Потім бачив я, ось ще звір, як барс; на спині у нього чотири пташиних крила, і чотири голови були у звіра цього, і влада дана була йому.
7 Після цього бачив я в нічних видіннях, і ось звір четвертий, страшний і жахливий і дуже сильний; у нього великі залізні зуби; він пожирає і розтрощує, залишки ж топче ногами; він відмінний був від усіх інших звірів, і десять рогів було у нього.
8 Я дивився на ці роги, і ось, вийшов між ними ще невеликий ріг, і три з попередніх рогів з коренем були вирвані перед ним, і ось, у цьому розі були очі, як очі людські, і вуста, які говорять зарозуміло.
9 Бачив я, нарешті, що поставлені були престоли, і возсів Ветхий днями; одіяння на Ньому було біле, як сніг, і волосся глави Його — як чиста хвиля; престіл Його — як полум’я вогню, колеса Його — палаючий вогонь.
10 Вогненна ріка виходила і проходила перед Ним; тисячі тисяч служили Йому і тисячі тисяч стояли перед Ним; судді сіли, і розкрилися книги.
11 Бачив я тоді, що за вимовлення зарозумілих слів, які говорив ріг, звір був убитий на очах моїх, і тіло його розтрощене і віддане на спалення вогню.
12 Й у інших звірів відібрана влада їх, і продовження життя дане їм тільки на час і на термін.
13 Бачив я у нічних видіннях, ось із хмарами небесними йшов ніби Син людський, дійшов до Ветхого днями і підведений був до Нього.
14 І Йому дана влада, слава і царство, щоб усі народи, племена і мови служили Йому; володарювання Його — володарювання вічне, яке не мине, і царство Його не зруйнується.
15 Затремтів дух мій у мені, Даниїлі, у тілі моєму, і видіння голови моєї збентежили мене.
16 Я підійшов до одного з тих, що стояли і запитав у нього про істинне значення всього цього, і він став говорити зі мною, і пояснив мені зміст сказаного:
17 «ці великі звірі, яких чотири, означають, що чотири царі постануть із землі.
18 Потім приймуть царство святі Всевишнього і будуть володіти царством повік і навіки віків».
19 Тоді побажав я точного пояснення про четвертого звіра, який був відмінний від усіх і дуже страшний, із зубами залізними і кігтями мідними, пожирав і розтрощував, а залишки топтав ногами,
20 і про десять рогів, які були на голові у нього, і про інший, який щойно вийшов, перед яким випали три, про той самий ріг, у якого були очі і вуста, які говорять зарозуміло, і який на вигляд став більшим за інші.
21 Я бачив, як цей ріг вів битву зі святими і переборював їх,
22 доки не прийшов Ветхий днями, і суд даний був святим Всевишнього, і настав час, щоб царством оволоділи святі.
23 Про це він сказав: звір четвертий — четверте царство буде на землі, відмінне від усіх царств, яке буде пожирати всю землю, топтати і скрушати її.
24 А десять рогів означають, що з цього царства постануть десять царів, і після них постане інший, відмінний від попередніх, і принизить трьох царів,
25 і проти Всевишнього буде говорити слова і пригнічувати святих Всевишнього; навіть мріятиме відмінити у них святкові часи і закон, і вони віддані будуть у руку його до часу і часів і напівчасу.
26 Потім сядуть судді і відберуть у нього владу губити і знищувати до кінця.
27 Царство ж і влада і велич царствена в усій піднебесній дані будуть народу святих Всевишнього, Якого царство — царство вічне, і всі володарі будуть служити і коритися Йому.
28 Тут кінець слова. Мене, Даниїла, сильно бентежили міркування мої, і лице моє змінилося на мені; але слово я зберіг у серці моєму.
Глава 8
1 У третій рік царювання Валтасара царя явилося мені, Даниїлові, видіння після того, яке явилося мені раніше.2 І бачив я у видінні, і коли бачив, я був у Сузах, престольному місті в області Еламській, і бачив я у видінні, — ніби я був біля ріки Улая.
3 Звів я очі мої і побачив: ось, один баран стоїть біля ріки; у нього два роги, і роги високі, але один вищий за другий, і вищий піднявся опісля.
4 Бачив я, як цей баран буцався на захід і на північ і на південь, і ніякий звір не міг устояти проти нього, і ніхто не міг урятуватися від нього; він робив, що хотів, і величався.
5 Я уважно дивився на це, і ось, із заходу йшов козел по лицю всієї землі, не торкаючись землі; у цього козла було видно ріг між його очима.
6 Він пішов на того барана, який має роги, якого я бачив, який стояв біля ріки, і кинувся на нього у сильній люті своїй.
7 І я бачив, як він, наблизившись до барана, розлютився на нього й уразив барана, і зломив у нього обидва роги; і не вистачило сили у барана устояти проти нього, і він повалив його на землю і розтоптав його, і не було нікого, хто міг би спасти барана від нього.
8 Тоді козел надзвичайно звеличився; але коли він набрав сили, то зломився великий ріг, і на місце його вийшло чотири, повернені на чотири вітри небесних.
9 Від одного з них вийшов невеликий ріг, який надзвичайно розрісся до півдня і до сходу і до прекрасної країни,
10 і піднісся до воїнства небесного, і скинув на землю частину цього воїнства і зірок, і потоптав їх,
11 і навіть піднісся на Вождя воїнства цього, і віднята була у Нього щоденна жертва, і зганьблене було місце святині Його.
12 І воїнство віддане разом із щоденною жертвою за нечестя, і він, скидаючи істину на землю, діяв і мав успіх.
13 І почув я одного святого, який говорив, і сказав цей святий комусь, хто запитував: «на скільки часу поширюється це видіння про щоденну жертву і про спустошливе нечестя, коли святиня і воїнство будуть потоптані?»
14 І сказав мені: «на дві тисячі триста вечорів і ранків; і тоді святилище очиститься».
15 І було: коли я, Даниїл, побачив це видіння і шукав значення його, ось, стала переді мною начебто подоба чоловіка.
16 І почув я від середини Улая голос людський, який воззвав і сказав: «Гавриїле! поясни йому це видіння!»
17 І він підійшов до того місця, де я стояв, і коли він прийшов, я жахнувся й упав на лице моє; і сказав він мені: «знай, сину людський, що видіння стосується кінця часу!»
18 І коли він говорив зі мною, я без тями лежав лицем моїм на землі; але він доторкнувся до мене і поставив мене на місце моє,
19 і сказав: «ось, я відкриваю тобі, що́ буде в останні дні гніву; бо це стосується кінця визначеного часу.
20 Баран, якого ти бачив із двома рогами, це царі мідійський і перський.
21 А козел кошлатий — цар Греції, а великий ріг, який між очима його, це перший її цар;
22 він зломився, і замість нього вийшли інші чотири: це — чотири царства постануть з цього народу, але не з його силою.
23 Під кінець же царства їх, коли відступники довершать міру беззаконь своїх, постане цар нахабний і майстерний у підступництві;
24 і зміцниться сила його, хоч і не його силою, і він буде чинити дивні спустошення і встигати і діяти і губити сильних і народ святих,
25 і при розумі його і підступництво буде мати успіх у руці його, і серцем своїм він піднесе, і серед світу погубить багатьох, і проти Владики владик повстане, але буде скрушений — не рукою.
26 Видіння ж про вечір і ранок, про які сказано, істинне; але ти приховай це видіння, тому що воно стосується віддалених часів».
27 І я, Даниїл, занеміг, і хворів кілька днів; потім устав і почав займатися царськими справами; я здивований був видінням цим і не розумів його.
Глава 9
1 У перший рік Дарія, сина Ассуїрового, з роду мідійського, який поставлений був царем над царством Халдейським,2 у перший рік царювання його я, Даниїл, зрозумів по книгах число років, про які було слово Господнє до Єремії пророка, що сімдесят років сповняться над спустошенням Єрусалима.
3 І повернув я лице моє до Господа Бога з молитвою і благанням, у посту і веретищі і попелі.
4 І молився я Господу Богу моєму, і сповідувався і сказав: «Молю Тебе, Господи Боже великий і дивний, що зберігаєш завіт і милість до тих, які люблять Тебе і виконують повеління Твої!
5 Згрішили ми, чинили беззаконно, діяли нечестиво, були впертими і відступили від заповідей Твоїх і від постанов Твоїх;
6 і не слухали рабів Твоїх, пророків, які Твоїм ім’ям говорили царям нашим, і вельможам нашим, і батькам нашим, і всьому народу країни.
7 У Тебе, Господи, правда, а у нас на лицях сором, як день цей, у кожного юдея, у жителів Єрусалима й у всього Ізраїля, у ближніх і далеких, у всіх країнах, куди Ти вигнав їх за відступлення їх, з яким вони відступили від Тебе.
8 Господи! у нас на лицях сором, у царів наших, у князів наших і у батьків наших, тому що ми згрішили перед Тобою.
9 А у Господа Бога нашого милосердя і прощення, бо ми збурилися проти Нього
10 і не слухали гласу Господа Бога нашого, щоб жити за законами Його, які Він дав нам через рабів Своїх, пророків.
11 І весь Ізраїль переступив закон Твій і відвернувся, щоб не слухати гласу Твого; і за те вилилися на нас прокляття і клятва, які написані у законі Мойсея, раба Божого: бо ми згрішили перед Ним.
12 І Він виконав слова Свої, які прорік на нас і на суддів наших, які судили нас, навівши на нас велику біду, якої не бувало під небесами і яка звершилася над Єрусалимом.
13 Як написано у законі Мойсея, так вся ця біда осягла нас; але ми не благали Господа Бога нашого, щоб нам навернутися від беззаконь наших і зрозуміти істину Твою.
14 Спостерігав Господь цю біду і навів її на нас: бо праведний Господь Бог наш у всіх ділах Своїх, які звершує, але ми не слухали гласу Його.
15 І нині, Господи Боже наш, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною і явив славу Твою, як день цей! згрішили ми, чинили нечестиво.
16 Господи! за всією правдою Твоєю нехай відвернеться гнів Твій і обурення Твоє від града Твого, Єрусалима, від святої гори Твоєї; бо за гріхи наші і беззаконня батьків наших Єрусалим і народ Твій зневажають усі, хто оточує нас.
17 І нині почуй, Боже наш, молитву раба Твого і моління його і споглянь світлим лицем Твоїм на спустошене святилище Твоє, заради Тебе, Господи.
18 Прихили, Боже мій, вухо Твоє і почуй, відкрий очі Твої і споглянь на спустошення наші і на місто, на якому наречене ім’я Твоє; бо ми приносимо моління наші перед Тобою, уповаючи не на праведність нашу, але на Твоє велике милосердя.
19 Господи! почуй; Господи! прости; Господи! зваж і вчини, не зволікай заради Тебе Самого, Боже мій, бо Твоє ім’я наречене на місті Твоєму і на народі Твоєму».
20 І коли я ще говорив і молився, і сповідував гріхи мої і гріхи народу мого, Ізраїля, і приносив благання мої перед Господом Богом моїм про святу гору Бога мого;
21 коли я ще продовжував молитву, муж Гавриїл, якого я бачив раніше у видінні, швидко прилетівши, доторкнувся до мене близько часу вечірньої жертви
22 і напоумляв мене, говорив зі мною і сказав: «Даниїле! тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння.
23 На початку моління твого вийшло слово, і я прийшов звістити його тобі, бо ти муж бажань; отже, зваж на слово і зрозумій видіння.
24 Сімдесят седмин визначені для народу твого і святого міста твого, щоб покритий був злочин, запечатані були гріхи і згладжені беззаконня, і щоб приведена була правда вічна, і запечатані були видіння і пророк, і помазаний був Святий святих.
25 Отже, знай і розумій: з того часу, як вийде повеління про відновлення Єрусалима, до Христа Владики сім седмин і шістдесят дві седмини; і повернеться народ і відбудуються вулиці і стіни, але у важкі часи.
26 І після закінчення шістдесяти двох седмин відданий буде на смерть Христос, і не буде; а місто і святилище зруйновані будуть народом вождя, який прийде, і кінець його буде як від повені, і до кінця війни будуть спустошення.
27 Й утвердить завіт для багатьох одна седмина, а у половині седмини припиниться жертва і приношення, і на крилі святилища буде мерзота запустіння, і остаточно визначена загибель осягне спустошувача».
Глава 10
1 У третій рік Кира, царя Перського, було одкровення Даниїлові, який називався ім’ям Валтасара; й істинне було це одкровення і великої сили. Він зрозумів це одкровення і зрозумів це видіння.2 У ці дні я, Даниїл, був у смутку три седмиці днів.
3 Смачного хліба я не їв; м’ясо і вино не входили у вуста мої, і мастями я не намащував себе до виконання трьох седмиць днів.
4 А в двадцять четвертий день першого місяця був я на березі великої ріки Тигру,
5 і звів очі мої, і побачив: ось один муж, одягнений у лляний одяг, і стегна його оперезані золотом з Уфаза.
6 Тіло його — як топаз, лице його — як вигляд блискавки; очі його — як запалені світильники, руки його і ноги його на вигляд — як блискуча мідь, і глас мови його — як голос багатьох людей.
7 І тільки один я, Даниїл, бачив це видіння, а люди, які були зі мною, не бачили цього видіння; але сильний страх напав на них і вони втекли, щоб сховатися.
8 І залишився я один і дивився на це велике видіння, але у мені не залишилося сили, і вигляд лиця мого надзвичайно змінився, не стало в мені бадьорости.
9 І почув я голос слів його; і як тільки почув голос слів його, у заціпенінні упав я на лице моє і лежав лицем на землі.
10 Але ось, торкнулася мене рука і поставила мене на коліна мої і на долоні рук моїх.
11 І сказав він мені: «Даниїле, муже бажань! вникни у слова, які я скажу тобі, і стань прямо на ноги твої; бо до тебе я посланий нині». Коли він сказав мені ці слова, я встав з трепетом.
12 Але він сказав мені: «не бійся, Даниїле; з першого дня, як ти приготував серце твоє, щоб досягти розуміння і смирити себе перед Богом твоїм, слова твої почуті, і я прийшов би за словами твоїми.
13 Але князь царства Перського стояв проти мене двадцять один день; але ось, Михаїл, один з перших князів, прийшов допомогти мені, і я залишився там при царях перських.
14 А тепер я прийшов звістити тобі, що буде з народом твоїм в останні часи, тому що видіння стосується до віддалених днів».
15 Коли він говорив мені такі слова, я припав лицем моїм до землі й онімів.
16 Але ось, хтось, на вигляд схожий на синів людських, торкнувся вуст моїх, і я відкрив уста мої, став говорити і сказав тому, хто стояв переді мною: «господарю мій! від цього видіння нутрощі мої повернулися у мені, і не стало у мені сили.
17 І як може говорити раб такого господаря мого з таким господарем моїм? бо у мені немає сили, і дихання завмерло у мені».
18 Тоді знову доторкнулася до мене та людська подоба й укріпила мене
19 і сказала: «не бійся, муже бажань! мир тобі; мужайся, мужайся!» І коли він говорив зі мною, я укріпився і сказав: «говори, господарю мій; бо ти укріпив мене».
20 І він сказав: «чи знаєш, для чого я прийшов до тебе? Тепер я повернуся, щоб боротися з князем Перським; а коли я вийду, то ось, прийде князь Греції.
21 Втім, я звіщу тобі, що написано в істинному писанні; і немає нікого, хто підтримував би мене у тім, крім Михаїла, князя вашого.
Глава 11
1 Отже, я з першого року Дарія мидянина став йому підпорою і підкріпленням.2 Тепер звіщу тобі істину: ось, ще три царі постануть у Персії; потім четвертий перевершить усіх великим багатством, і коли підсилиться багатством своїм, то підніме всіх проти царства Грецького.
3 І постане цар могутній, який буде володарювати з великою владою, і буде діяти за своєю волею.
4 Але коли він постане, царство його зруйнується і розділиться за чотирма вітрами небесними, і не до його нащадків перейде, і не з тією владою, з якою він володарював; бо роздрібниться царство його і дістанеться іншим, крім цих.
5 І підсилиться південний цар і один з князів його пересилить його і буде володарювати, і велике буде володарювання його.
6 Але через кілька років вони зблизяться, і дочка південного царя прийде до царя північного, щоб установити правильні стосунки між ними; але вона не втримає сили у руках своїх, не устоїть і рід її, але віддані будуть як вона, так і ті, що супроводжували її, і народжений нею, і ті, що допомагали їй у ті часи.
7 Але постане паросток від кореня її, прийде до війська і ввійде в укріплення царя північного, і буде діяти у них, і підсилиться.
8 Навіть і богів їх, ідолів їх з дорогоцінними сосудами їх, срібними і золотими, відвезе у полон у Єгипет і на кілька років буде стояти вище за царя північного.
9 Хоч цей і зробить нашестя на царство південного царя, але повернеться у свою землю.
10 Потім озброяться сини його і зберуть численне військо, і один з них швидко піде, наводнить і пройде, і потім, повернувшись, буде битися з ним до укріплень його.
11 І роздратується південний цар, і виступить, воюватиме з ним, з царем північним, і виставить велике військо, і віддане буде військо до рук його.
12 І підбадьориться військо, і серце царя піднесеться; він подолає багато тисяч, але від цього не буде сильнішим.
13 Бо цар північний повернеться і виставить військо більше першого, і через кілька років швидко прийде з величезним військом і великим багатством.
14 У ті часи багато хто повстане проти південного царя, і непокірні з синів твого народу піднімуться, щоб сповнилося видіння, і впадуть.
15 І прийде цар північний, збудує вал і оволодіє укріпленим містом, і не устоять сили півдня, ні добірне військо його; не вистачить сили протистояти.
16 І хто вийде до нього, буде діяти з волі його, і ніхто не встоїть перед ним; і на славній землі поставить стан свій, і вона постраждає від руки його.
17 І наміриться увійти з усіма силами царства свого, і праведні з ним, і зробить це; і дочку дружин віддасть йому, на загибель її, але цей задум не відбудеться, і йому не буде користи з того.
18 Потім оберне лице своє до островів й оволодіє багатьма; але якийсь вождь припинить нанесену ним ганьбу і навіть свою ганьбу оберне на нього.
19 Потім він оберне лице своє на укріплення своєї землі; але спіткнеться, упаде і не стане його.
20 На місце його постане хтось, який пошле збирача податей, пройти по царству слави; але й він після небагатьох днів загине, і не від збурення і не у битві.
21 І постане на місце його знехтуваний, і не віддадуть йому царських почестей, але він прийде без шуму і лестощами оволодіє царством.
22 І полчища, які все потоплюють, будуть потоплені і розтрощені ним, навіть і сам вождь завіту.
23 Бо після того, як він вступить у союз з ним, він буде діяти обманом, і піднесеться, і візьме гору з малим народом.
24 Він увійде у мирні і родючі країни, і зробить те, чого не робили батьки його і батьки батьків його; здобич, награбоване майно і багатство буде марнотратити на своїх і на укріплення буде мати задуми свої, але тільки до часу.
25 Потім пробудить сили свої і дух свій з численним військом проти царя південного, і південний цар виступить на війну з великим і ще більш сильним військом, але не устоїть, тому що буде проти нього підступництво.
26 Навіть учасники трапези його погублять його, і військо його розіллється, і впаде багато убитих.
27 У обох царів цих на серці буде підступництво, і за одним столом будуть говорити неправду, але успіху не буде, тому що кінець ще відкладений до часу.
28 І вирушить він у землю свою з великим багатством і ворожим наміром проти святого завіту, і він виконає його, і повернеться у свою землю.
29 У призначений час знову піде він на південь; але останній похід не такий буде, як попередній,
30 бо в один час з ним прийдуть кораблі киттимські; і він упаде духом, і повернеться, й озлобиться на святий завіт, і виконає свій намір, і знову домовиться з відступниками від святого завіту.
31 І поставлена буде ним частина війська, яка осквернить святилище могутности, і припинить щоденну жертву, і поставить мерзоту запустіння.
32 Тих, хто чинить нечестиво проти завіту, він залучить до себе лестощами; але люди, які шанують свого Бога, підсиляться і будуть діяти.
33 І розумні з народу напоумлять багатьох, хоч будуть деякий час страждати від меча і вогню, від полону і грабунку;
34 й у час страждання свого будуть мати деяку допомогу, і багато хто приєднається до нас, але нещиро.
35 Постраждають деякі і з розумних для випробування їх, очищення і для убілення до останнього часу; тому що є ще час до терміну.
36 І буде чинити цар той зі своєї сваволі, і піднесеться і возвеличиться вище за всяке божество, і про Бога богів стане говорити хульне і буде мати успіх, доки не звершиться гнів: бо, що наперед визначено, те сповниться.
37 І про богів батьків своїх він не помислить, і ні бажання дружин, ні навіть божества ніякого не вшанує; бо звеличить себе вище за усіх.
38 Але богу укріплень на місці його він буде віддавати шану, і цього бога, якого не знали батьки його, він буде ушановувати золотом і сріблом, і коштовними каменями, і різними дорогоцінностями,
39 і збудує міцне укріплення з чужим богом: які ви́знають його, тим збільшить почесті й дасть владу над багатьма, і землю роздасть у нагороду.
40 Під кінець же часу буде воювати з ним цар південний, і цар північний кинеться як буря на нього з колісницями, вершниками і численними кораблями, і нападе на області, наводнить їх, і пройде через них.
41 І увійде він у найпрекраснішу із земель, і багато областей постраждають, і врятуються від руки його тільки Едом, Моав і велика частина синів Аммонових.
42 І простягне руку свою на різні країни; не врятується і земля Єгипетська.
43 І заволодіє він скарбами золота і срібла і різними коштовностями Єгипту; лівійці й ефіопляни підуть за ним.
44 Але чутки зі сходу і півночі стривожать його, і вийде він у великій люті, щоб знищувати і губити багатьох,
45 і розкине він царські намети свої між морем і горою преславного святилища; але прийде до свого кінця, і ніхто не допоможе йому.
Глава 12
1 І постане у той час Михаїл, князь великий, який стоїть за синів народу твого; і настане час тяжкий, якого не бувало з тих пір, як існують люди, донині; але врятуються у цей час з народу твого всі, які знайдені будуть записаними у книзі.2 І багато з тих, що сплять у поросі землі пробудяться, одні для життя вічного, інші на вічну наругу і посоромлення.
3 І розумні будуть сяяти, як світила на тве́рді, і ті, що навернули багатьох до правди, — як зірки, повіки, назавжди.
4 А ти, Даниїле, приховай слова ці і запечатай книгу цю до останнього часу; багато хто прочитає її, і збільшиться відання».
5 Тоді я, Даниїл, подивився, і ось, стоять двоє інших, один на цьому березі ріки, другий на тому березі ріки.
6 І один сказав мужу в лляному одязі, який стояв над водами ріки: «коли буде кінець цих дивних подій?»
7 І чув я, як муж у лляному одязі, який знаходився над водами ріки, піднявши праву і ліву руку до неба, клявся Тим, Хто живе повіки, що до кінця часу і часів і напівчасу, і після остаточного знищення сили народу святого, все це звершиться.
8 Я чув це, але не зрозумів, і тому сказав: «господарю мій! що ж після цього буде?»
9 І відповів він: «іди, Даниїле; бо приховані і запечатані слова ці до останнього часу.
10 Багато хто очиститься, убілиться і переплавлений буде через спокуси, нечестиві ж будуть чинити нечестиво, і не зрозуміє цього ніхто з нечестивих, а мудрі зрозуміють.
11 З часу припинення щоденної жертви і поставлення мерзоти запустіння мине тисяча двісті дев’яносто днів.
12 Блаженний, хто очікує і досягне тисячі трьохсот тридцяти п’яти днів.
13 А ти йди до твого кінця й упокоїшся, і встанеш для одержання твого жереба наприкінці днів».
Глава 13
1 У Вавилоні жив чоловік, на ім’я Іоаким.2 І взяв він дружину, на ім’я Сусанна, дочку Хелкія, дуже красиву і богобоязку.
3 Батьки її були праведні і навчили дочку свою закону Мойсеєвого.
4 Іоаким був дуже багатий, і був у нього сад поблизу дому його; і сходилися до нього юдеї, тому що він був найпочесніший з усіх.
5 І були поставлені два старці з народу суддями у тім році, про яких Господь сказав, що беззаконня вийшло з Вавилона від старійшин-суддів, які здавалися такими, що керують народом.
6 Вони постійно бували у домі Іоакима, і до них приходили всі, хто мав спірні справи.
7 Коли народ ішов близько полудня, Сусанна входила у сад свого чоловіка для прогулянки.
8 І бачили її обидва старійшини кожного дня, як вона приходила і прогулювалася, і в них зародилася похіть до неї,
9 і розбестили розум свій, і відхилили очі свої, щоб не дивитися на небо і не згадувати про праведні суди.
10 Обоє вони були уражені похіттю до неї, але не відкривали один одному болю свого,
11 тому що соромилися оголосити про жадання своє, що хотіли мати її.
12 І вони старанно підстерігали щодня, щоб бачити її, і говорили один одному:
13 «ходімо додому, тому що час обіду», — і, вийшовши, розходилися один від одного,
14 і, повернувшись, приходили на те саме місце, і коли допитувались один у одного про причину того, то зізналися у похоті своїй, і тоді разом призначили час, коли могли б знайти її одну.
15 І було, коли вони вичікували зручного дня, Сусанна ввійшла, як вчора і третього дня, із двома тільки служницями і захотіла митися у саду, тому що було спекотно.
16 І не було там нікого, крім двох старійшин, які сховалися і підстерігали її.
17 І сказала вона служницям: принесіть мені олії і мила, і замкніть двері саду, щоб мені помитися.
18 Вони так і зробили, як вона сказала: замкнули двері саду і вийшли бічними дверима, щоб принести, що наказано було їм, і не бачили старійшин, тому що вони сховалися.
19 І ось, коли служниці вийшли, встали обидва старійшини, і прибігли до неї, і сказали:
20 Ось, двері саду замкнені і ніхто нас не бачить, і ми маємо похіть до тебе, тому погодься з нами і побудь з нами.
21 Якщо ж не так, то ми будемо свідчити проти тебе, що з тобою був юнак, і тому ти відіслала від себе служниць твоїх.
22 Тоді застогнала Сусанна і сказала: тісно мені звідусіль; бо, якщо я зроблю це, смерть мені, а якщо не зроблю, то не уникну рук ваших.
23 Краще для мене не зробити цього і впасти у руки ваші, ніж згрішити перед Господом.
24 І закричала Сусанна гучним голосом; закричали також і обидва старійшини проти неї,
25 і один побіг і відчинив двері саду.
26 Коли ж ті, що знаходилися у домі, почули крик у саду, заскочили бічними дверима, щоб бачити, що трапилося з нею.
27 І коли старійшини сказали слова свої, слуги її надзвичайно були присоромлені, тому що ніколи нічого такого про Сусанну не говорили.
28 І було на другий день, коли зібрався народ до Іоакима, чоловіка її, прийшли й обидва старійшини, сповнені беззаконного заміру проти Сусанни, щоб віддати її на смерть.
29 І сказали вони перед народом: пошліть за Сусанною, дочкою Хелкія, дружиною Іоакима. І послали.
30 І прийшла вона, і батьки її, і діти її, і всі родичі її.
31 Сусанна була дуже ніжна і красива лицем,
32 і ці беззаконники наказали відкрити лице її, оскільки воно було закрите, щоб насититися красою її.
33 Родичі ж і всі, хто дивився на неї, плакали.
34 А обидва старійшини, вставши посеред народу, поклали руки на голову її.
35 Вона ж у сльозах дивилася на небо, бо серце її уповало на Господа.
36 І сказали старійшини: коли ми ходили по саду одні, увійшла ця з двома служницями і зачинила двері саду, і відіслала служниць;
37 і прийшов до неї юнак, який ховався там, і ліг з нею.
38 Ми, знаходячись у кутку саду і бачачи таке беззаконня, побігли на них,
39 і побачили їх з’єднаними, і того не могли затримати, тому що він був сильніший за нас і, відчинивши двері, вискочив.
40 Але цю ми схопили і допитували: хто був цей юнак? але вона не хотіла оголосити нам. Про це ми свідчимо.
41 І повірило їм зібрання, як старійшинам народу і суддям, і засудили її на смерть.
42 Заволала Сусанна гучним голосом і сказала: Боже вічний, що відаєш таємне і знаєш усе раніше буття його!
43 Ти знаєш, що вони неправдиво свідчили проти мене, і ось, я помираю, не зробивши нічого, що ці люди злісно вигадали на мене.
44 І почув Господь голос її.
45 І коли вона ведена була на смерть, збудив Бог святий дух молодого юнака, на ім’я Даниїл,
46 і він закричав гучним голосом: чистий я від крови її!
47 Тоді обернувся до нього весь народ і сказав: що це за слово, яке ти сказав?
48 Тоді він, ставши посеред них, сказав: чи так ви нерозумні, сини Ізраїля, що, не дослідивши і не довідавшись істини, засудили дочку Ізраїля?
49 Поверніться у суд, бо ці неправдиво проти неї засвідчили.
50 І негайно весь народ повернувся, і сказали йому старійшини: сідай посеред нас і оголоси нам, тому що Бог дав тобі старійшинство.
51 І сказав їм Даниїл: відокремте їх один від одного подалі, і я допитаю їх.
52 Коли ж вони відокремлені були один від одного, покликав одного з них і сказав йому: ти, що постарів у злих днях! нині виявилися гріхи твої, які ти робив колись,
53 чинячи суди неправедні, засуджуючи невинних і виправдовуючи винних, тоді як Господь говорить: «невинного і правого не умертвляй».
54 Отже, якщо ти цю бачив, скажи, під яким деревом бачив ти їх, що розмовляли одне з одним? Він сказав: під мастиковим.
55 Даниїл сказав: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ось, ангел Божий, прийнявши рішення від Бога, розсіче тебе навпіл.
56 Видаливши його, він наказав привести іншого і сказав йому: плем’я Ханаана, а не Іуди! Краса спокусила тебе, і похіть розбестила серце твоє.
57 Так чинили ви з дочками Ізраїля, і вони зі страху мали спілкування з вами; але дочка Іуди не потерпіла беззаконня вашого.
58 Отже, скажи мені: під яким деревом ти застав їх, що розмовляли між собою? Він сказав: під зеленим дубом.
59 Даниїл сказав йому: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ангел Божий з мечем чекає, щоб розсікти тебе навпіл, щоб знищити вас.
60 Тоді все зібрання закричало гучним голосом, і благословили Бога, Який спасає тих, хто надіється на Нього,
61 і повстали на обох старійшин, тому що Даниїл їхніми вустами викрив їх, що вони неправдиво свідчили;
62 і зробили з ними так, як вони зловмислили проти ближнього, за законом Мойсеєвим, і умертвили їх; і врятована була у той день кров невинна.
63 Хелкія ж і дружина його прославили Бога за дочку свою Сусанну з Іоакимом, чоловіком її, і з усіма родичами, тому що не знайдено було у ній ганебного діла.
64 І Даниїл став великим перед народом з того дня і потім.
* 13-а і 14-а глави перекладені з грецької, тому що в єврейському тексті їх немає.
Глава 14
1 Цар Астиаг приклався до батьків своїх, і Кир, персянин, прийняв царство його.2 І Даниїл жив разом з царем і був славнішим за всіх друзів його.
3 Був у вавилонян ідол, на ім’я Вил, і витрачали на нього щодня двадцять великих мір пшеничного борошна, сорок овець і вина шість мір.
4 Цар шанував його і ходив щодня поклонятися йому; Даниїл же поклонявся Богу своєму. І сказав йому цар: чому ти не поклоняєшся Вилу?
5 Він відповів: тому що я не поклоняюся ідолам, зробленим руками, але поклоняюся живому Богу, Який створив небо і землю і володарює над усякою плоттю.
6 Цар сказав: чи не думаєш ти, що Вил неживий бог? чи не бачиш, скільки він їсть і п’є щодня?
7 Даниїл, посміхнувшись, сказав: не обманюйся, царю; бо він усередині глина, а зовні мідь, і ніколи не їв, не пив.
8 Тоді цар, розгнівавшись, прикликав жерців своїх і сказав їм: якщо ви не скажете мені, хто з’їдає все це, то помрете.
9 Якщо ж ви доведете мені, що з’їдає це Вил, то помре Даниїл, тому що сказав хулу на Вила. І сказав Даниїл цареві: нехай буде за словом твоїм.
10 Жерців Вила було сімдесят, крім дружин і дітей.
11 І прийшов цар з Даниїлом у храм Вила, і сказали жерці Вила: ось, ми вийдемо геть, а ти, царю, постав їжу і, наливши вина, замкни двері і запечатай перснем твоїм.
12 І якщо завтра ти прийдеш і не знайдеш, що усе з’їдено Вилом, ми помремо, або Даниїл, який сказав неправду на нас.
13 Вони не звертали на це уваги, тому що під столом зробили потайний вхід, і через нього завжди входили, і з’їдали це.
14 Коли вони вийшли, цар поставив їжу перед Вилом, а Даниїл наказав слугам своїм, і вони принесли попіл, і посипали весь храм у присутності одного царя, і, вийшовши, замкнули двері, і запечатали царським перснем, і відійшли.
15 Жерці ж, за звичаєм своїм, прийшли вночі з дружинами і дітьми своїми, і все з’їли і випили.
16 На другий день цар встав рано і Даниїл з ним,
17 і сказав: чи цілі печатки, Даниїле? Він сказав: цілі, царю.
18 І як тільки відчинені були двері, цар, глянувши на стіл, викликнув гучним голосом: великий ти, Виле, і немає ніякого обману у тобі!
19 Даниїл, посміхнувшись, утримав царя, щоб він не входив усередину, і сказав: подивися на підлогу і поміть, чиї це сліди.
20 Цар сказав: бачу сліди чоловіків, жінок і дітей.
21 І, розгнівавшись, цар наказав схопити жерців, дружин їхніх і дітей і вони показали потайні двері, якими вони входили і з’їдали, що було на столі.
22 Тоді цар повелів умертвити їх і віддав Вила Даниїлові, і він зруйнував його і храм його.
23 Був на тому місці великий дракон, і вавилоняни шанували його.
24 І сказав цар Даниїлу: чи не скажеш і про цього, що він мідь? ось, він живий, і їсть і п’є; ти не можеш сказати, що цей бог не живий; і отже, поклонися йому.
25 Даниїл сказав: Господу Богу моєму поклоняюся, тому що Він Бог живий.
26 Але ти, царю, дай мені дозвіл, і я умертвлю дракона без меча і жезла. Цар сказав: даю тобі.
27 Тоді Даниїл узяв смоли, жиру і волосся, зварив це разом і, зробивши з цього клубок, кинув його у пащу дракону, і дракон розсівся. І сказав Даниїл: ось ваші святині!
28 Коли ж вавилоняни почули про те, сильно обурилися і повстали проти царя, і сказали: цар зробився юдеєм, Вила зруйнував і убив дракона, і віддав на смерть жреців,
29 і, прийшовши до царя, сказали: віддай нам Даниїла, інакше ми умертвимо тебе і дім твій.
30 І коли цар побачив, що вони сильно наполягають, змушений був віддати їм Даниїла,
31 вони ж кинули його в рів лев’ячий, і він пробув там шість днів.
32 У рові було сім левів, і давалося їм щодня по два тіла і по дві вівці; у цей час їм не давали їх, щоб вони з’їли Даниїла.
33 Був у Юдеї пророк Аввакум, який, зваривши юшку і накришивши хліба у блюдо, йшов на поле, щоб віднести це женцям.
34 Але ангел Господній сказав Аввакуму: віднеси цей обід, який у тебе, у Вавилон до Даниїла, у рів лев’ячий.
35 Аввакум сказав: господарю! Вавилона я ніколи не бачив і рову не знаю.
36 Тоді ангел Господній узяв його за тім’я і, піднявши його за волосся голови його, поставив його у Вавилоні над ровом силою духа свого.
37 І воззвав Аввакум і сказав: Даниїле! Даниїле! візьми обід, який Бог послав тобі.
38 Даниїл сказав: пом’янув Ти про мене, Боже, і не залишив тих, хто любить Тебе.
39 І встав Даниїл і їв; ангел же Божий миттєво поставив Аввакума на його місце.
40 У сьомий день прийшов цар, щоб потужити за Даниїлом і, підійшовши до рову, глянув у нього, і ось, Даниїл сидів.
41 І викликнув цар гучним голосом, і сказав: великий Ти, Господи Боже Даниїлів, і немає іншого, крім Тебе!
42 І наказав витягти Даниїла, а винуватців його погублення кинути у рів, — і вони вмить були з’їдені у присутності його.
