Книга Еклезіаста (UA FIL2004)
Книги > Біблія > Українські переклади > UA FIL2004
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12
Глава 1
1 Слова Екклезіаста, сина Давидового, царя в Єрусалимі.2 Суєта суєт, сказав Екклезіаст, суєта суєт, — усе суєта!
3 Що користи людині від усіх трудів її, якими трудиться вона під сонцем?
4 Рід проходить, і рід приходить, а земля перебуває повіки.
5 Сходить сонце, і заходить сонце, і поспішає до місця свого, де воно сходить.
6 Іде вітер до півдня, і переходить до півночі, кружляє, кружляє на шляху своєму, і повертається вітер на кола свої.
7 Всі ріки течуть у море, але море не переповнюється: до того місця, звідки ріки течуть, вони повертаються, щоб знову текти.
8 Усі речі — у труді: не може людина переказати всього; не насититься око зором, не наповниться вухо слуханням.
9 Що було, те і буде; і що робилося, те і буде робитися, і немає нічого нового під сонцем.
10 Буває щось, про що говорять: «дивись, ось це нове»; але це було вже у віках, які були раніше за нас.
11 Немає пам’яті про минуле; та й про те, що буде, не залишиться пам’яті у тих, які будуть опісля.
12 Я, Екклезіаст, був царем над Ізраїлем у Єрусалимі;
13 і віддав я серце моє тому, щоб дослідити і випробувати мудрістю все, що робиться під небом: це важке заняття дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися в ньому.
14 Бачив я всі діла, які чиняться під сонцем, і ось, усе — суєта і томління духу!
15 Криве не може зробитися прямим, і чого нема, того не можна рахувати.
16 Говорив я із серцем моїм так: ось, я звеличився і придбав мудрости більше за всіх, які були раніше мене над Єрусалимом, і серце моє бачило багато мудрости і знання.
17 І віддав я серце моє тому, щоб пізнати мудрість і пізнати безумство і глупоту: дізнався, що і це — томління духу;
18 тому що у великій мудрості багато печалі; і хто примножує пізнання, примножує скорботу.
Глава 2
1 Сказав я у серці моєму: «дай, випробую я тебе веселощами, і насолодися добром»; але і це — суєта!2 Про сміх сказав я: «дурість!», а про веселощі: «що вони роблять?»
3 Надумав я у серці моєму насолоджувати вином тіло моє і, тим часом, як серце моє керувалося мудрістю, дотримуватися і глупоти, доки не побачу, що добре для синів людських, що повинні вони були б робити під небом у недовгі дні життя свого.
4 Я почав великі справи: побудував собі доми, посадив собі виноградники,
5 влаштував собі сади і гаї і насадив у них усякі плодючі дерева;
6 зробив собі водойми для зрошення з них гаїв, що вирощують дерева;
7 придбав собі слуг і служниць, і домочадці були у мене; також великої і дрібної худоби було у мене більше, ніж у всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі;
8 зібрав собі срібла і золота і коштовностей від царів і областей; завів у себе співців і співачок і насолоду синів людських — різні музичні інструменти.
9 І зробився я великим і багатим більше за всіх, що були раніше за мене у Єрусалимі; і мудрість моя була зі мною.
10 Чого б очі мої не побажали, я не відмовляв їм, не забороняв серцю моєму ніяких веселощів, тому що серце моє раділо в усіх трудах моїх, і це було моєю часткою від усіх трудів моїх.
11 І оглянувся я на всі діла мої, які зробили руки мої, і на працю, якою трудився я, виконуючи їх: і ось, усе — суєта і томління духу, і немає від них користи під сонцем!
12 І звернувся я, щоб глянути на мудрість і безумство і глупоту: бо що може зробити людина після царя понад те, що вже зроблено?
13 І побачив я, що перевага мудрости над глупотою така сама, як перевага світла над темрявою:
14 у мудрого очі його — в голові його, а нерозумний ходить у темряві; але дізнався я, що одна доля осягає їх усіх.
15 І сказав я у серці моєму: «і мене осягне та сама доля, як і нерозумного: для чого ж я зробився дуже мудрим?» І сказав я у серці моєму, що і це — суєта;
16 тому що мудрого не будуть пам’ятати вічно, як і нерозумного; у грядущі дні все буде забуто, і на жаль! мудрий помирає нарівні з нерозумним.
17 І зненавидів я життя, тому що противні стали мені діла, які робляться під сонцем; тому що все — суєта і томління духу!
18 І зненавидів я весь труд мій, яким трудився під сонцем, тому що повинен залишити його людині, яка буде після мене.
19 І хто знає: чи мудра буде вона, чи нерозумна. А вона буде розпоряджатися всіма трудами моїми, якими я трудився і якими показав себе мудрим під сонцем. І це — суєта!
20 І звернувся я, щоб навіяти серцю моєму зректися усіх трудів, якими я трудився під сонцем,
21 тому що одна людина трудиться мудро, зі знанням і успіхом, і повинна віддати все людині, яка не трудилася в тому, що є ніби частиною її. І це — суєта і зло велике!
22 Бо що буде мати людина від усіх трудів своїх і турботи серця свого, що трудиться вона під сонцем?
23 Тому що всі дні її — скорботи, і труди її — неспокій; навіть і вночі серце її не знає спокою. І це — суєта!
24 Не підвладне людині і те благо, щоб їсти і пити й насолоджувати душу свою від труда свого. Я побачив, що і це — від руки Божої;
25 тому що хто може їсти і хто може насолоджуватися без Нього?
26 Бо людині, яка є доброю перед лицем Його, Він дає мудрість і знання і радість; а грішнику дає турботу збирати і накопичувати, щоб потім віддати тому, хто добрий перед лицем Божим. І це — суєта і томління духу!
Глава 3
1 Усьому свій час, і час усякій речі під небом:2 час народжуватися, і час помирати; час насаджувати, і час виривати посаджене;
3 час убивати, і час лікувати; час руйнувати, і час будувати;
4 час плакати, і час сміятися; час ремствувати, і час танцювати;
5 час розкидати каміння, і час збирати каміння; час обіймати, і час ухилятися від обіймів;
6 час шукати, і час втрачати; час зберігати, і час кидати;
7 час роздирати, і час зшивати; час мовчати, і час говорити;
8 час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру.
9 Яка користь тому, хто працює, від того, над чим він трудиться?
10 Бачив я цю турботу, яку дав Бог синам людським, щоб вони вправлялися у тому.
11 Усе створив Він прекрасним у свій час, і вклав мир у серце їх, хоча людина не може осягнути діл, які Бог чинить, від початку до кінця.
12 Пізнав я, що немає для них нічого кращого, як веселитися і чинити добре в житті своєму.
13 І якщо яка людина їсть і п’є, і бачить добре у всякій праці своїй, то це — дар Божий.
14 Пізнав я, що все, що чинить Бог, перебуває повік: до того нічого додавати і від того нічого віднімати, — і Бог робить так, щоб благоговіли перед лицем Його.
15 Що було, те і тепер є, і що буде, те вже було, — і Бог воззове минуле.
16 Ще бачив я під сонцем: де мала б бути правда, там кривда; де мало б бути правосуддя, там беззаконня.
17 І сказав я у серці своєму: «праведного і нечестивого буде судити Бог; тому що час для всякої речі і суд над усякою справою там».
18 Сказав я у серці своєму про синів людських, щоб випробував їх Бог, і щоб вони бачили, що вони самі по собі тварини;
19 тому що доля синів людських і доля тварин — доля одна: як ті вмирають, так вмирають і ці, і одне дихання у всіх, і немає в людини переваги над худобою, тому що все — суєта!
20 Усе йде в одне місце: все було створено з пороху і все повернеться у порох.
21 Хто знає: дух синів людських чи сходить угору, і дух тварин чи сходить униз, у землю?
22 Отже, побачив я, що немає нічого кращого, як насолоджуватися людині справами своїми: тому що це — доля її; бо хто приведе її подивитися на те, що буде після неї?
Глава 4
1 І обернувся я і побачив усякі утиски, які чиняться під сонцем: і ось сльози пригноблених, а утішителя у них немає; і в руках гнобителів їхніх — сила, а утішителя у них немає.2 І ублажив я мертвих, які давно померли, більше за живих, які живуть досі;
3 а блаженніший за них обох той, хто ще не існував, хто не бачив злих діл, які чиняться під сонцем.
4 Бачив я також, що всякий труд і всякий успіх у ділах викликають між людьми взаємну заздрість. І це — суєта і томління духу!
5 Нерозумний сидить, склавши свої руки, і з’їдає плоть свою.
6 Краще жменя зі спокоєм, ніж пригорщі з трудом і томління духу.
7 І обернувся я і побачив ще суєту під сонцем;
8 чоловік самотній, і іншого немає; ні сина, ні брата немає у нього; а всім трудам його немає кінця, і око його не насичується багатством. «Для кого ж я працюю і позбавляю душу мою блага?» І це — суєта і недобра справа!
9 Двом краще, ніж одному; тому що у них є добра винагорода у праці їх:
10 тому що коли впаде один, то іншій підніме товариша свого. Але горе одному, коли впаде, а іншого немає, який підняв би його.
11 Також якщо лежать двоє, то тепло їм; а одному як зігрітися?
12 І якщо стане переборювати хто-небудь одного, то двоє встоять проти нього: і нитка, утроє скручена, не скоро порветься.
13 Краще бідний, але розумний юнак, ніж старий, але нерозумний цар, який не вміє приймати поради;
14 бо той з в’язниці вийде на царство, хоча народився у царстві своєму бідним.
15 Бачив я всіх, хто живе, які ходять під сонцем, з цим іншим юнаком, який займе місце того.
16 Не було числа всьому народу, що був перед ним, хоч пізніші не радітимуть ним. І це — суєта і томління духу!
17 Спостерігай за ногою твоєю, коли йдеш у дім Божий, і будь готовий більше до слухання, ніж до жертвоприношення; бо вони не думають, що зле чинять.
Глава 5
1 Не поспішай язиком твоїм, і серце твоє нехай не поспішає вимовити слово перед Богом; тому що Бог на небі, а ти на землі; тому слова твої нехай будуть скупі.2 Бо, як сновидіння бувають при великій кількості турбот, так голос нерозумного пізнається при великій кількості слів.
3 Коли даєш обітницю Богу, то не барися виконати її, тому що Він не благоволить до нерозумних: що обіцяв, виконай.
4 Краще тобі не обіцяти, ніж обіцяти і не виконати.
5 Не дозволяй вустам твоїм вводити у гріх плоть твою, і не говори перед ангелом [Божим]: «це — помилка!» Для чого тобі робити, щоб Бог прогнівався на слово твоє і зруйнував справу рук твоїх?
6 Бо у безлічі сновидінь, як і в безлічі слів, — багато суєти; але ти бійся Бога.
7 Якщо ти побачиш у якійсь області пригнічення бідного і порушення суду і правди, то не дивуйся цьому: тому що над високим наглядає вищий, а над ними ще вищий;
8 зверхність же над країною в цілому має цар, який піклується про країну.
9 Хто любить срібло, той не насититься сріблом, і хто любить багатство, тому немає користи від того. І це — суєта!
10 Примножується майно, примножуються і ті, що споживають його; і яке благо для того, хто володіє ним: хіба тільки дивитися своїми очима?
11 Солодкий сон у того, хто працює, чи мало, чи багато він з’їсть; але пересичення багатого не дає йому заснути.
12 Є болісна недуга, яку я бачив під сонцем: багатство, яке зберігається володарем його на шкоду йому.
13 І гине багатство це від нещасних випадків: породив він сина, і нічого немає в руках у нього.
14 Як вийшов він нагим з утроби матері своєї, таким і відходить, яким прийшов, і нічого не візьме від праці своєї, що міг би він понести у руці своїй.
15 І це тяжка недуга: яким прийшов він, таким і відходить. Яка ж користь йому, що він трудився на вітер?
16 А він у всі дні свої їв у потемках, у великому роздратуванні, у прикрості і досаді.
17 Ось ще, що я знайшов доброго і приємного: їсти і пити і насолоджуватися добром у всіх трудах своїх, якими хто трудиться під сонцем у всі дні життя свого, які дав йому Бог; тому що це його доля.
18 І якщо якій людині Бог дав багатство і майно, і дав їй владу користуватися ними і брати свою частку і насолоджуватися від праці своєї, то це дар Божий.
19 Недовго будуть у нього в пам’яті дні життя його; тому Бог і винагороджує його радістю серця його.
Глава 6
1 Є зло, яке бачив я під сонцем, і воно часто буває між людьми:2 Бог дає людині багатство і майно і славу, і немає для душі її нестачі ні в чому, чого не побажала б вона; але не дає їй Бог користуватися цим, а користується тим чужа людина: це — суєта і тяжка недуга!
3 Якби якийсь чоловік породив сто дітей, і прожив багато років, і ще примножилися дні життя його, але душа його не насолоджувалась би добром і не було б йому і погребіння, то я сказав би: викидень щасливіший за нього,
4 тому що він марно прийшов і відійшов у темряву, і його ім’я покрите мороком.
5 Він навіть не бачив і не знав сонця: йому спокійніше, ніж тому.
6 А той, хоча б прожив дві тисячі років і не насолоджувався добром, чи не усе піде в одне місце?
7 Усі труди людини — для рота її, а душа її не насичується.
8 Яка ж перевага мудрого перед нерозумним, яка — у бідняка, що вміє ходити перед живими?
9 Краще бачити очима, ніж бродити душею. І це — також суєта і томління духу!
10 Що існує, тому вже наречене ім’я, і відомо, що це — людина, і що вона не може сперечатися з тим, хто сильніший за неї.
11 Багато таких речей, які примножують суєту: що ж для людини краще?
12 Бо хто знає, що добре для людини в житті, у всі дні суєтного життя її, які вона проводить, як тінь? І хто скаже людині, що буде після неї під сонцем?
Глава 7
1 Добре ім’я краще за дорогу масть, і день смерти — за день народження.2 Краще ходити у дім плачу за мертвим, ніж ходити у дім бенкету; бо такий кінець усякої людини, і живий прикладе це до свого серця.
3 Сумування краще за сміх; тому що при печалі лиця серце стає кращим.
4 Серце мудрих — у домі плачу, а серце нерозумних — у домі веселощів.
5 Краще слухати викривання від мудрого, ніж слухати пісні дурних;
6 тому що сміх нерозумних те саме, що тріскотіння тернового хмизу під казаном. І це — суєта!
7 Утискуючи інших, мудрий стає дурним, і подарунки псують серце.
8 Кінець справи краще за початок її; терплячий краще зарозумілого.
9 Не будь духом твоїм поспішним на гнів, тому що гнів гніздиться у серці нерозумних.
10 Не говори: «чому це минулі дні були кращими за нинішні?», тому що не від мудрости ти запитуєш про це.
11 Гарна мудрість зі спадщиною, і особливо для тих, які бачать сонце:
12 тому що під сінню її те саме, що під сінню срібла; але перевага знання в тому, що мудрість дає життя тому, хто володіє нею.
13 Дивися на дію Божу: бо хто може випрямити те, що Він зробив кривим?
14 У дні благополуччя користуйся благом, а у дні нещастя розмірковуй: те й інше створив Бог для того, щоб людина нічого не могла сказати проти Нього.
15 Усього надивився я у суєтні дні мої: праведник гине в праведності своїй; нечестивий живе довго у нечесті своєму.
16 Не будь занадто суворим, і не виставляй себе занадто мудрим; навіщо тобі губити себе?
17 Не віддавайся гріху, і не будь безумним: навіщо тобі помирати не у свій час?
18 Добре, якщо ти будеш триматися одного і не віднімати руки від іншого; тому що хто боїться Бога, той уникне всього того.
19 Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, які у місті.
20 Немає людини праведної на землі, яка робила б добро і не грішила б;
21 тому не на всяке слово, яке говорять, звертай увагу, щоб не почути тобі раба твого, коли він лихословить на тебе;
22 бо серце твоє знає багато випадків, коли і сам ти лихословив на інших.
23 Усе це випробував я мудрістю; я сказав: «буду я мудрим»; але мудрість далека від мене.
24 Далеко те, що було, і глибоке — глибоко: хто осягне його?
25 Звернувся я серцем моїм до того, щоб пізнати, дослідити і знайти мудрість і розум, і пізнати нечестя глупоти, неуцтва і безумства,
26 і знайшов я, що гіркіша за смерть жінка, тому що вона — сіть, і серце її — тенета, руки її — окови; добрий перед Богом спасеться від неї, а грішник буде впійманий нею.
27 Ось це знайшов я, сказав Екклезіаст, випробовуючи одне за іншим.
28 Чого ще шукала душа моя, і я не знайшов? — Чоловіка одного з тисячі я знайшов, а жінки між усіма ними не знайшов.
29 Тільки це я знайшов, що Бог створив людину правою, а люди пустилися у безліч помислів.
Глава 8
1 Хто — як мудрий, і хто розуміє значення речей? Мудрість людини просвітлює лице її, і суворість лиця її змінюється.2 Я говорю: слово царське бережи, і це заради клятви перед Богом.
3 Не поспішай відходити від лиця його, і не наполягай у злій справі; тому що він, що захоче, все може зробити.
4 Де слово царя, там влада; і хто скаже йому: «що ти робиш?»
5 Хто додержується заповіді, той не зазнає ніякого зла: серце мудрого знає і час і устав;
6 тому що для всякої речі є свій час і устав; а людині велике зло від того,
7 що вона не знає, що буде; і як це буде — хто скаже їй?
8 Людина не владна над духом, щоб утримати дух, і немає влади у неї над днем смерти, і немає визволення у цій боротьбі, і не врятує нечестя нечестивого.
9 Усе це я бачив, і звертав серце моє на всяку справу, яка чиниться під сонцем. Буває час, коли людина панує над людиною на шкоду їй.
10 Бачив я тоді, що ховали нечестивих, і приходили і відходили від святого місця, і їх забували у місті, де вони так чинили. І це — суєта!
11 Не швидко звершується суд над злими вчинками; тому і не страшиться серце синів людських чинити зло.
12 Хоч грішник сто разів чинить зло і заклякає у ньому, але я знаю, що благо буде тим, хто боїться Бога, хто благоговіє перед лицем Його;
13 а нечестивому не буде добра, і, подібно до тіні, недовго протримається той, хто не благоговіє перед Богом.
14 Є і така суєта на землі: праведників осягає те, чого заслуговували б діла нечестивих, а з нечестивими буває те, чого заслуговували б діла праведників. І сказав я: і це — суєта!
15 І похвалив я веселощі; тому що немає кращого для людини під сонцем, як їсти, пити і веселитися: це супроводжує її у трудах у дні життя її, які дав їй Бог під сонцем.
16 Коли я звернув серце моє на те, щоб осягнути мудрість і розглянути діла, які чиняться на землі, і серед яких людина ні вдень, ні вночі не знає сну, —
17 тоді я побачив усі діла Божі і знайшов, що людина не може осягнути діла, які чиняться під сонцем. Скільки б людина не трудилася у дослідженні, вона усе-таки не осягне цього; і якби якийсь мудрець сказав, що він знає, він не може осягнути цього.
Глава 9
1 На все це я звернув серце моє для дослідження, що праведні й мудрі і діяння їхні — у руці Божій, і що людина ні любови, ні ненависти не знає у всьому тому, що перед нею.2 Усьому й усім — одне: одна доля праведнику і нечестивому, доброму і [злому], чистому і нечистому, тому, хто приносить жертву і хто не приносить жертви; як доброчесному, так і грішнику; як тому, хто клянеться, так і тому, хто боїться клятви.
3 Це ж бо і погано в усьому, що чиниться під сонцем, що одна доля всім, і серце синів людських сповнене зла, і безумство в серці їх, у житті їх; а після того вони відходять до померлих.
4 Хто знаходиться між живими, тому є ще надія, оскільки і псу живому краще, ніж мертвому леву.
5 Живі знають, що помруть, а мертві нічого не знають, і вже нема їм відплати, тому що і пам’ять про них піддана забуттю,
6 і любов їх і ненависть їх і ревнощі їх уже зникли, і нема їм більше частки повіки ні в чому, що відбувається під сонцем.
7 Отже, йди, їж з веселощами хліб твій, і пий у радості серця вино твоє, коли Бог благоволить до справ твоїх.
8 Нехай буде повсякчас одяг твій світлим, і нехай не зменшується єлей на голові твоїй.
9 Насолоджуйся життям із дружиною, яку любиш, у всі дні суєтного життя твого, і яку дав тобі Бог під сонцем на всі суєтні дні твої; тому що це — доля твоя у житті й у трудах твоїх, якими ти трудишся під сонцем.
10 Усе, що може рука твоя робити, за силами роби; тому що у могилі, куди ти підеш, немає ні праці, ні роздумів, ні знання, ні мудрости.
11 І обернувся я, і бачив під сонцем, що не прудким дістається успішний біг, не хоробрим — перемога, не мудрим — хліб, і не розумним — багатство, і не майстерним — прихильність, але час і випадок для всіх них.
12 Бо людина не знає свого часу. Як риби попадаються у пагубну сіть, і як птахи заплутуються у тенетах, так сини людські уловлюються в час біди, коли вона несподівано находить на них.
13 Ось ще яку мудрість бачив я під сонцем, і вона здалася мені важливою:
14 місто невелике, і людей у ньому небагато; до нього підступив великий цар і обложив його і зробив проти нього великі облогові роботи;
15 але в ньому знайшовся мудрий бідняк, і він урятував своєю мудрістю це місто; й однак же ніхто не згадував про цю бідну людину.
16 І сказав я: мудрість краща за силу, й однак же, мудрість бідняка зневажається, і слів його не слухають.
17 Слова мудрих, вимовлені спокійно, вислуховуються краще, ніж крик володаря між нерозумними.
18 Мудрість краща за військову зброю; але один, що згрішив, погубить багато доброго.
Глава 10
1 Мертві мухи псують і роблять смердючою запашну масть мироварника: те саме робить невелика глупота шанованої людини з її мудрістю і честю.2 Серце мудрого — на праву сторону, а серце нерозумного — на ліву.
3 Якою б дорогою не йшов нерозумний, у нього завжди бракує глузду, і всякому він висловить, що він нерозумний.
4 Якщо гнів начальника запалає на тебе, то не залишай місця твого; тому що покірливість покриває і великі провини.
5 Є зло, яке бачив я під сонцем, це — ніби погрішність, яка йде від володаря:
6 невігластво ставиться на велику висоту, а багаті сидять низько.
7 Бачив я рабів на конях, а князів, які ходять, подібно до рабів, пішки.
8 Хто копає яму, той упаде у неї, і хто руйнує огорожу, того вжалить змій.
9 Хто пересуває камені, той може надсадити себе, і хто коле дрова, той може піддати себе небезпеці від них.
10 Якщо затупиться сокира, і якщо лезо її не буде загострене, то потрібно буде напружувати сили; мудрість уміє це виправити.
11 Якщо змій ужалить без заговорювання, то не кращий за нього і злоязичний.
12 Слова з уст мудрого — благодать, а вуста нерозумного гублять його ж:
13 початок слів з уст його — глупота, а кінець промови з уст його — безумство.
14 Нерозумний наговорює багато, хоч людина не знає, що буде, і хто скаже йому, що буде після нього?
15 Труд нерозумного стомлює його, тому що не знає навіть дороги у місто.
16 Горе тобі, земле, коли цар твій отрок, і коли князі твої їдять рано!
17 Благо тобі, земле, коли цар у тебе зі шляхетного роду, і князі твої їдять вчасно, для підкріплення, а не для пересичення!
18 Від лінощів обвисне стеля, і коли опустяться руки, то протече дім.
19 Бенкети влаштовуються для задоволення, і вино веселить життя; а за усе відповідає срібло.
20 Навіть і в думках твоїх не лихослов царя, і у спальній кімнаті твоїй не лихослов багатого; тому що птах небесний може перенести слово твоє, і крилатий — переказати промову твою.
Глава 11
1 Відпускай хліб твій за водою, тому що після багатьох днів знову знайдеш його.2 Давай частку семи і навіть восьми, тому що не знаєш, яке лихо буде на землі.
3 Коли хмари будуть повні, то вони проллють на землю дощ; і якщо впаде дерево на південь або на північ, то воно там і залишиться, куди впаде.
4 Хто спостерігає вітер, тому не сіяти; і хто дивиться на хмари, тому не жати.
5 Як ти не знаєш шляхів вітру і того, як утворюються кістки в утробі вагітної, так не можеш знати діло Бога, Який творить усе.
6 Ранком сій насіння твоє, і ввечері не давай відпочинку рукам твоїм, тому що ти не знаєш, те або інше буде вдаліше, або те й інше однаково добре буде.
7 Солодке світло, і приємно для очей бачити сонце.
8 Якщо людина проживе і багато років, то нехай веселиться вона упродовж усіх їх, і нехай пам’ятає про дні темні, яких буде багато: усе, що буде, — суєта!
9 Веселись, юначе, у юності твоїй, і нехай споживає серце твоє радість у дні юности твоєї, і ходи шляхами серця твого і за видіннями очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог приведе тебе на суд.
10 І віддаляй печаль від серця твого, і відводь зле від тіла твого, тому що дитинство і юність — суєта.
Глава 12
1 І пам’ятай Творця твого в дні юности твоєї, доки не прийшли тяжкі дні і не настали роки, про які ти будеш говорити: «немає мені задоволення в них!»2 доки не померкли сонце і світло і місяць і зірки, і не найшли нові хмари слідом за дощем.
3 У той день, коли затремтять ті, що охороняють дім, і зігнуться мужі сильні; і перестануть молоти ті, що мелють, тому що їх мало залишилося; і затьмаряться ті, що дивляться у вікно;
4 і будуть зачинятися двері на вулицю; коли замовкне звук жорна, і буде вставати людина за криком півня і замовкнуть дочки співу;
5 і висоти будуть їм страшні, і на дорозі жахи; і зацвіте мигдаль, і обважніє коник, і розсиплеться каперс. Бо відходить людина у вічний дім свій, і готові оточити його на вулиці плакальниці; —
6 доки не порвався срібний ланцюжок, і не розірвалася золота пов’язка, і не розбився глечик біля джерела, і не поламалося колесо над колодязем.
7 І повернувся порох у землю, чим він і був; а дух повернувся до Бога, Який дав його.
8 Суєта суєт, сказав Екклезіаст, усе — суєта!
9 Крім того, що Екклезіаст був мудрий, він учив ще народ знання. Він усе випробовував, досліджував, і склав багато притч.
10 Намагався Екклезіаст знаходити витончені висловлювання, і слова істини написані ним правильно.
11 Слова мудрих — як голки і як вбиті цвяхи, і укладачі їх — від єдиного пастиря.
12 А що понад усе це, сину мій, того бережися: складати багато книг — кінця не буде, і багато читати — втомлює тіло.
13 Вислухаємо сутність усього: бійся Бога і заповідей Його дотримуйся, тому що у цьому все для людини;
14 бо всяке діло Бог приведе на суд, і все таємне, чи добре воно, чи зле.
